Як переконати чоловіка повернутися до своєї країни? Я одружилася 2 роки тому. Чоловік старший мене на 12 років, у мене є дочка від першого шлюбу. І ось 7 місяців тому чоловік вирішив, що треба переїхати жити нам в іншу країну, наприклад, до Польщі, тим більше, що за його станом здоров’я йому виписали довідку по якій він може залишати Україну. Я довго думала, але зрештою все одно погодилася.
Не скажу, що ми просто погано жили у себе на батьківщині. Квартира є, 2 машини, обидва працювали, зарплати не великі, але не голодували, на все вистачало. Але чоловік запевняв, що треба переїжджати, бо за кордоном буде більше перспектив і можна буде покращити якість життя.
І ми переїхали. Чоловік роботу знайшов відразу, він вільно володіє мовою, зарплата в нього начебто не маленька, але тут її вистачає тільки щоб заплатити за житло і купити продукти, оплатити рахунки. Я вже 7 місяців не можу знайти роботу, тому що мову я особливо не знаю, агенція пропонує роботу тільки вдень (я не можу працювати днями, тому що мені потрібно дочку відводити до школи та забирати її зі школи).
Все досі чекаю на пропозиції по роботі в нічні зміни на фабрику. Друзів тут немає, рідних тут немає, я просто божеволію. Я майже кожен день намагаюся переконати чоловіка, що треба повернутися дамою, там у мене все з роботою добре, йому роботу теж знайти буде не складно (дві вищі освіти).
Пояснюю йому, що не бачу сенсу тут сидіти, адже грошей, що він заробляє не так багато, а я роботу знайти не можу. Кажу йому, що мені складно тут через те, що немає рідних та близьких людей, взагалі не бачу свого майбутнього. Як мені його переконати повернутися додому, і чи варто це взагалі робити? Я просто відчуваю, що втрачаю тут свій час!
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…