Ми приїжджаємо із сином пізно, і мама дуже допомагає, що вже не потрібно нічого готувати, вечеря та й сніданок є, і в квартирі прибрано, мама живе поряд, чоловіка моя мама постійно дратує, хоча вона взагалі ніяк не втручається в наше життя, запитує, як минув день, коли вона пішла з роботи, ми домовилися, що їй допомагатимемо, тепер виходить так, що чоловік дає грошей якусь мінімальну кількість їй, вона мені потім каже: «я заплатила комунальні послуги за свою квартиру, ось ще купила вам фруктів, ось ще  дещо з побутової хімії, дивлюся у вас скінчилося»

Живу у шлюбі 9 років, із чоловіком різниця 15 років, мені 35 років. У шлюбі у нас з’явився син, чоловік працює. Коли ми одружилися, я працювала на перспективній посаді, але чоловік попросив мене піти з роботи, бо був ненормований графік, і я приїжджала додому пізно. А він хотів, щоб ми частіше проводили час разом. Потім з’явився син, і я пішла з роботи остаточно і присвятила себе синові і чоловікові.

Скажу відразу, що моя мама працювала і пропонувала нам свою допомогу, щоб вона сиділа з дитиною, допомагала нам. Але я справлялася сама, але потім ми вирішили що гарно, що бабуся сама хоче допомагати і вирішили, що вона піде з роботи, і допомагатиме нам з чоловіком з дитиною, що вже підросла.

Наш син займається спортом, тому щодня у нього тренування, після школи, і кілька разів на тиждень іноземна мова. Буває що, не заходячи додому, я везу його на інший кінець міста і чекаю, поки він тренується, а мама в цей час вдома, готує вечерю або просто, щоб допомогти прасує білизну або щось ще.

Ми приїжджаємо із сином пізно, і мама дуже допомагає, що вже не потрібно нічого готувати, вечеря та й сніданок є, і в квартирі прибрано. Мама живе поряд.

Чоловіка моя мама постійно дратує, хоча вона взагалі ніяк не втручається в наше життя, запитує, як минув день, здебільшого спілкується із сином, робить із ним якісь поробки, читає з ним. На мені всі уроки сина та гуртки, відвезти привезти.

Але чоловік став часто дорікати моїй мамі, звичайно у кожного є недолік, але припустимо, якщо він щось скаже, а вона не дочуює, може по злому пожартувати, наприклад «нічого я не говорив, вже нічого!».

Мені дуже неприємно, що він так став до неї ставитися, мама нічого не просить у нас, хоча коли вона пішла з роботи, ми домовилися, що їй допомагатимемо.

У результаті виходить так, що чоловік дає грошей якусь мінімальну кількість їй, вона мені потім каже: «я заплатила комунальні послуги за свою квартиру, ось ще купила вам фруктів, ось ще  дещо з побутової хімії, дивлюся у вас скінчилося».

У результаті всі її гроші закінчилися, а чоловік каже: «куди вона тільки витрачає все?». Хоча мій чоловік ні в чому собі не відмовляє, їздить на гарній машині.

Одного разу було так, мама щось готувала на кухні, був вечір, а чоловік ходив невдоволений весь вечір, мовляв, що там вона порається, що шум на кухні, а готувала вона для нас.

За весь цей час жодного разу не сказав: слухай, вона нам так допомагає, давай може, відправимо її відпочивати. Ні жодного разу. Дуже неприємно мені.