Мені 27 років, одружена і є дочка. До того, як в мене з’явилася дитина ми були не в ладах із сестрою чоловіка та її мамою. Із самого початку, як тільки чоловік повів мене знайомити зі своїми батьками, вони мене не полюбили. Доходило діло до прямих образ з його сестрою, вона дуже ревнувала мене і заздрила, що у нас пара, а в неї не складається з чоловіками.
Нині їй 35 років, двоє дітей та вона розлучена, живе зі своїми батьками. Його тато і мама дозволяли собі сваритися в мою адресу, адресу моїх батьків. Я спочатку ковтала всі образи, потім почала відповідати. Але сенсу не було. Деякий час ми товаришували навіть, але це було до певного часу. Поки що її мамі щось не сподобалося, і ми перестали спілкуватися.
Коли я дізналася, що очікую дитину, пристрасті охолонули. Начебто все добре, вляглося. Але потім знову почалося. Коли їхні думки розходилися з думкою чоловіка, то вони вважали, що я налаштовую їх сина проти них. Не знаю, чи може така історія у всіх свекрух, але це абсурд.
Навіщо мені це треба, сто разів доводила, що бажаю тільки добра. Але результат нуль. Вони самі так робили, налаштовували мене проти чоловіка. Коли він був зі мною, не їздив до них, він був добрий, дбайливий. А чи варто тільки там побувати, повертався злий і зривався на мені. Так було недовго.
А сестра чоловіка намагалася своєму братові підсунути фото його колишніх і своїх подружок та телефончик їх, мовляв, дивись які, навіщо тобі твоя дівчина. Ну не подобаюсь я їй, переживе. Коли я була на великому терміні, чоловік заговорив про поділ їхньої квартири.
Я у такі справи не лізла. І все одно мене втягнули у це. І насамкінець такі слова від його сестри, що якщо він піде зі мною і житиме разом, то йому буде гірко і він повернеться. Натякає, що ми не протримаємось. Я розгнівалася і пішла. Ще любили підслуховувати мої розмови телефоном із моїми батьками, а потім як зіпсований телефон.
Усе перекрутять по-своєму та образяться. Що за така маніпуляція? Я не велася, робила як завжди. Коли з’явилася дівчинка, його рідня приїжджала побачити онучку хотіли. Але після цього в мене як відрізало. Тепер поводяться по-іншому, ні слова поганого не почуєш, хоча прослизало пару фраз від його сестриці, але з нею я нейтрально спілкуюся.
Ми спілкуємося, тільки коли я буваю в них, так само і зі свекрухою. Хоча вони й досі намагаються мене переробити під себе, мовляв, дитині треба їсти манну кашу. Типу свого сина я вигодувала так і нічого. А те, що моя дочка з нормальною вагою, а її син із маленькою, це не береться до уваги.
Коротше роблю по-своєму, нікого не слухаю. Ось так. А жити зі свекрухою не побажаю нікому. Краще окремо, ніж скандалити цілими днями або ковтати образи, а потім виплескувати все на близьких людей.
