Моє дитинство було досить гірким, я втратила свою матір та рідного брата влітку, коли мені було 10 років. Після цього мене стали виховувати моя рідна сестра і батько, доки у 2020 ро2/ мій батько не привів нову жінку.
Моя сестра поїхала, бо не захотіла її приймати до сім’ї, а я нічого зробити не могла. Перші місяці вона була досить гарною і дуже дбайливою, вона мені навіть почала подобатися.
Все було добре, але одного дня вона сильно напилася і здавалася зовсім іншою людиною, вона ображала мене, розбила машину і поводилася просто неадекватно. Мене дуже злякав цей факт, і я попросила батька не пробчати її, але, звичайно ж, він мене не послухав і сказав: «Це моє життя, не вказуй мені».
А ще звинуватив у всьому напої, що їй просто не потрібно пити (але вона страждала від цього). Напевно, щомісяця чи два вона напивалася і все повторювалося знову і знову.
Вона ображала, принижувала мене і навіть у тверезому стані сміялася над моєю вагою і тим, що я виглядаю молодшою і над тим, як я одягаюся, а моєму батькові було байдуже, і він вибачив її навіть після того, як вона намагалася штовхнути мене.
Пізніше я вже звикла так жити, і мені це здавалося не новим, просто не звертала уваги на ці інтриги. У 2022 році моя мачуха вкотре напилася, ми з татом вирішили сховати її машину у сусідів (у нас було 2 машини), щоб вона з нею нічого не зробила, ми покинули наш будинок і тато вирішив випити з друзями, я теж пішла розвіятись із друзями, щоб не переживати.
Було десь близько 6-7 вечора і я вирішила піти додому. У цей час мій батько в жахливо стані йшов додому, ми побачили якийсь густий дим, через нього майже не було видно вулиці. Ми були здивовані і продовжували йти, доки не побачили наш будинок, який яскраво палав у вогні.
Виявляється, моя мачуха підпалила наш будинок. Тільки уявіть, мій батько лізе до палаючого будинку, щоб врятувати останні гроші, які вони заробили. Але нічого не вийшло, хата згоріла, а моя мачуха досі десь живе.
Протягом 3 місяців я жила у подруги, у мене був сильний стрес, я почала багато пити, було дуже складно перебувати в чужій сім’ї, де мене не розуміли, але я вдячна їм за те, що прийняли та годували мене. Пізніше ми з татом знайшли квартиру та переїхали.
Коли я була маленькою, моя рідна мама була дуже жорстока по відношенню до нас. Вона ревнувала і ображала нас, і коли мій брат потонув, вона звинуватила мене у 10-річному віці у тому, що сталося.
Наступного місяця вона добровільно пішла з життя і залишила записку. Вже в середньому віці, коли я жила в селі з батьком та мачухою, я спілкувалася з сестрою та їздила до неї у вихідні.
Тоді ми вперше заговорили про стосунки, хлопців тощо. Вона говорила про іноземців, що це хороші хлопці і мені потрібен саме зарубіжний хлопець.
На той момент мені було 13 років і вона зареєструвала мене на сайті знайомств. Там вона знайшла 29-річного американця і сказала, що мені потрібно спробувати зустрічатися з ним, я була дурною і погодилася.
Я зустрічалася з ним протягом двох років, і він був не дуже гарною людиною, він забороняв мені мати соцмережі, спілкуватися з друзями, одягатися відкрито і щоразу, коли він бачив мої фото в Інстаграм, говорив що я тупа і потворна, але в той же час продовжував зі мною зустрічатися. Я навіть надсилала йому фото іншого характеру.
Моя сестра нічого не говорила з приводу того, що він мене ображає, вона сказала, що заради вигоди можна й потерпіти, тим більше, що він відправляє гроші іноді.
Можливо я нічого не робила,ю через те, що я любила і слухала свою сестру і вважала, що вона поганого не порадить. Зараз мені 17 років, і я зрозуміла, що абсолютно не здорова.
У мене загострилися різні стани, мені не хочеться жити і я перестала бачити сенс життя. Я не доглядаю за собою і просто деградую лежачи в ліжку вже кілька місяців, мене ніхто не розуміє і навіть моя сестра заблокувала мене з дуже дурної причини і назвала безвідповідальною, егоїстичною, безглуздою.
Вона почала порівнювати мене і себе в 17 років, вказувати на те, що я нічого не досягла і не досягну. А мені дуже важко спілкуватися з людьми, але мої рідні люди не розуміли цього і жахливо скандалили зі мною, коли я не виконувала їхні вказівки сходити в магазин або ще щось.
Вони навіть не розуміли, що маю розлад і тиснули на мене. Мій батько досі не знає цього, що мені погано, що я не хочу жити, соромно про це сказати.
Мені здається, що він не зрозуміє мене, тому що такий стан у 17 років звучить надто смішно, та й що жахливого може бути у моєму віці?
