Моєму синові шість років, а дочці п’ять, живемо ми разом із моїми батьками. Дітей любимо, але не балуємо ні ми, ні дідусь із бабусею.
Але нещодавно мама розповіла, що Діма брав у неї з гаманця гроші, думав, що вона не бачить, але потім швидко поклав назад, коли мама підійшла до нього. Сказав, що просто вирішив подивитись, скільки там.
Мама не стала його лаяти, а просто почала іноді класти дрібні гроші на видному місці, ніби забула, і син походив, ніби граючи там, і забирав дрібницю. Вирішили гроші класти там, де він зможе взяти.
На вихідних ми з дітьми пішли до супермаркету і після того, як касир поклала здачу на тарілочку, Діма швидко згріб гроші та поклав собі до кишені.
Дочка в цей час допомагала мені вкладати в пакет покупки і на гроші не звертала жодної уваги. Прийшовши додому, ми вирішили поговорити з сином, пояснили, що ми купуємо йому й іграшки та цукерки, то чому ж він вирішив красти в нас гроші.
Діма розплакався і сказав, що він не краде, а заробляє, і мені, і бабусі він допомагає нести сумку з магазину, а за кожну роботу треба отримувати гроші. Сказав, що його навчив дідусь.
Ми з чоловіком були в шоці, мама почала лаяти тата, а він намагався пояснити, як одного разу він на дачі запропонував Дімі допомогти і після, увечері дав йому гроші, сказавши: «Ти працював, а за роботу покладено плату».
Сказав, що хотів просто привчити дитину до праці і не подумав, що це так закінчиться. Довго намагалися пояснити дитині, що допомагати треба не за гроші, і він начебто погодився, і ми заспокоїлися.
Але нещодавно, порахувавши платіжки, ми склалися сплачувати квартплату і поклали і гроші, і квитанції на столі, щоб тато завтра заплатив. Вранці майже половини грошей не було, і ми одразу зрозуміли, хто взяв.
Коли я запитала сина, навіщо він знову взяв гроші, він не став виправдовуватися, а вдав, що не чує, а грає з машинками. Тепер не знаємо, що робити, думки з цього приводу в сім’ї розділилися, аж до таких методів, як ремінь та психолог.
Але я все ж таки намагаюся йому пояснювати і сподіваюся, що він зрозуміє.
Баба Степанида сипнула їй просто в очі: — І де ж той сором подівся —…
— Соромно сказати, дівчата, — бідкалася Таїсія, пояснюючи колегам свій ранковий марафон. — До обіду…
Пані Ірина ніколи не приховувала, що заміжжя її єдиної доньки стало для неї чи не…
— Може, не поїдемо? — спитала я, похмуро дивлячись у вікно. — Скажеш, що мені…
Олена нарешті вклала Іванка спати. Малий, втомлений своїм п’ятим днем народження, заснув миттєво, міцно стискаючи…
— Мамо, мамо, а коли ти нам з Оленкою братика подаруєш? — щебетала над вухом…