Не знаю, як відреагує батько на мою закоханість у його друга. У тата є найкращий друг, дядько Сашко, з яким вони товаришують ще зі школи. Скільки себе пам’ятаю, він увесь час зі мною порався, вчив плавати, грати в карти, разом їздили на рибалку і навіть один раз на море.
Після дев’ятого класу я вступила до коледжу та поїхала вчитися до іншого міста. Нещодавно повернулася і почала шукати собі роботу. Тато звернувся по допомогу до дядька Сашка, до кого ж ще. І, звичайно, той допоміг і взяв мене помічницею до себе фірму.
Минув місяць, і я сама не помітила, як закохалася в татового друга по вуха. Це раніше він здавався мені дорослим дядьком, а тепер я на нього дивлюся зовсім іншими очима. Енергійний, діловий, підтягнутий чоловік, з почуттям гумору та солідним життєвим досвідом.
Серед моїх однолітків таких не зустрінеш, вони всі настільки примітивні, що навіть поговорити нема про що. А з дядьком Сашком ми можемо говорити на будь-які теми, нам легко та весело, та й є, що згадати.
Він часто підвозить мене після роботи додому, потім заходить, і ми спілкуємося до пізнього вечора. Із дружиною дядько Сашко розлучився, дочка залишилася жити з мамою.
Є в нього зараз якась жінка, але це мене мало хвилює. Я відчуваю, що між нами існує якийсь особливий зв’язок, і мене це дуже заводить.
Щоправда, я важко уявляю, як відреагує мій батько, якщо в нас щось з ним вийде. Найменше мені хотілося б, щоб вони посварилися, таки тридцять років разом.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…