Я не вважаю себе винною у зраді. Вперше зрадила чоловікові 8 березня. Чому я так запам’ятала цю дату? Це день мого народження. Того дня чоловік прийшов із роботи у стані сильного сп’яніння. Точніше він не сам прийшов, його привели двоє товаришів із роботи. Перший раз у житті бачила його у такому стані.
Нас того дня з роботи відпустили раніше (вже о першій годині дня була вдома). Чоловіка привели додому приблизно пів на четверту. Взагалі ми збиралися кудись вибратися, повечеряти. Я купила нову сукню, зробила гарний макіяж, але чоловік не лише не привітав з днем народження, а й навіть не пам’ятав, який сьогодні день. А це ще й жіноче свято було, коли прийнято дарувати коханим квіти!
Я розлютилася і вирішила піти в ресторан одна. Там замовила келих напівсолодкого, мідії, десерт. Потім ще ігристого з горя та образи і розум трохи похитнувся. За хвилин двадцять до мене підсів солідного вигляду чоловік. Він жартував, говорив компліменти. Я сміялася і соромилася, але все ж таки ще одна пляшка і образа на чоловіка зробили свою справу.
Вечір вдався, і я приїхала додому приблизно опівночі. Чоловік все ще спав, навіть не помітивши моєї відсутності. Я швидко прийняла душ і спати. Наступного дня чоловік вибачався і шукав вибачення у мене. Я дуже запам’ятала відчуття, з яким поверталася додому. Серце стукало, наче відбивало барабанний дріб. Я дуже хвилювалася. Саме тоді я відчула себе по-справжньому щасливою.
Протягом місяця я ще двічі зустрічалася з тим чоловіком, який все більше починав мене притягувати. Одного разу я пішла з роботи (взяла відгул за свій рахунок). Ще один вечір з ним провела у п’ятницю, коли чоловік із друзями гуляв. І щоразу був кращий за попередній. Ймовірно, тут не можна писати всього того, що він зі мною робив, але це було дуже незабутньо і досить чуттєво!
Якось чоловік мене мало не підловив. Але я зуміла викрутитись, придумавши відмовку, і плавно перейшла на його поведінку. Почуття провини не дозволило йому продовжити розпочату розмову. Мене дедалі більше затягує цей адреналін. До чоловіка охолола, але винною себе не почуваю.
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…
Паркан сусіда Юхима я бачила зі свого кухонного вікна щоранісінько. Ох і гарний же був…
Марія глибоко зітхнула. За вікном шумів звичний весняний Київ, а в її просторій трикімнатній квартирі,…
За сімейною вечерею Тетяна нерішуче відклала виделку. Її очі зрадливо заблищали від непроханих сліз: —…
Пані Людмила завжди вміла зліпити свято буквально з нічого. Цей хист жив у ній ще…
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…