Юрія не бентежила наявність у нової обраниці дочки від першого шлюбу, він був готовий одружитися.
— Ти точно впевнений? – запитували батьки.
— Не бачу проблем: у нас обох є минуле, там були інші сім’ї, – міркував чоловік. Натомість у нових стосунках врахуємо попередні помилки й будуватимемо сім’ю. Дитина тут не перешкода, тим паче своєї у мене поки що немає.
Більше батьки запитань не ставили, до майбутньої невістки ставилися нормально, але особливого захоплення не відчували. Юра з Інною відразу домовилися не порівнюватись із минулим і встановили свої правила спільного життя.
— Якщо ми поділимо всі витрати навпіл, не виникатимуть конфлікти щодо грошей, – пропонувала жінка.
—- Мені здавалося, можна просто спільний гаманець завести, – пропонував Юра.
— Зрозумій правильно, у першому шлюбі в мене все зруйнувалося саме через гроші, – розповідала вона. – Колишній дорікав мені в тому, що заробляє більше. За фактом усе витрачав на себе, а нам із донькою, можна сказати, дорікав шматком хліба.
— Ну добре, якщо тобі так простіше, нехай буде так, – не хотів сперечатися Юра.
У підсумку подружжя прорахувало приблизні витрати на продукти на місяць і щоразу скидалося навпіл. Але найчастіше покупки робила Інна, і їй доводилося докуповувати щось поза списком, тому, виходить, витрачала вона і свої особисті гроші. Жінці такий план скоро перестав подобатися, вона подумала і згенерувала нову ідею.
— Давай робити покупки на тиждень і по черзі, – запропонувала вона.
— А чому ми не можемо вибрати один день, поїхати разом у торговий центр і там купити все, що потрібно? – не розумів Юрій.
— І сенсу час витрачати на це вдвох? – відстоювала свою ідею дружина.
Юра погодився і на такий варіант. Тепер він двічі на місяць по п’ятницях заїжджав за покупками. Список вони попередньо з дружиною складали разом. Іноді він міг у нього щось додати на свій розсуд, але це траплялося не часто. Інна не вітала такі пустощі, тому не дозволяла чоловікові купувати солодощі чи шкідливі продукти для доньки.
За такими правилами подружжя жило протягом року, потім Інні вкотре захотілося все змінити. Минулого разу вона не врахувала, що на домашні справи, покупки і готування витрачає набагато більше часу і сил, ніж чоловік.
І найголовніше – їли вони з Марійкою реально дуже мало, вранці обмежувалися чаєм із печивом чи тістечком, потім дівчинка обідала в школі, а вдома залишалася тільки вечеря. Юрій був щільної статури і дуже любив смачно і ситно поїсти. Він завжди щільно снідав, брав із собою на роботу перекус і основний обід. На вечерю обов’язково потрібно було перше, друге і десерт. До того ж, жінку з донькою задовольняли кашки, сирки і яблука, а ось чоловік хотів м’ясо, наваристі борщі, ковбасу, і, обов’язково, пиріг до чаю.
Інні дедалі частіше стало здаватися, що такий поділ за витратами є нечесним. Так, ніхто не сперечається: Юрій багато і важко працює на будівництві, звідти і чудовий апетит, але ж Інна їла, як пташка, завжди стежила за фігурою і важила не набагато більше 50 кг. Але ж це чимала різниця в грошах. Виходить, що ті гроші, на які вона годує чоловіка, вона б могла витратити на доньку або собі крем для обличчя краще купити.
— Мені здається, потрібно трохи змінити наш сімейний статут, – запропонувала вона чоловікові.
— Із чим будемо цього разу експериментувати? – здивувався Юрій.
— Юрчику, тільки не ображайся, але я прикинула, і в відсотковому співвідношенні ти їси набагато більше, ніж ми з Марійкою, – з діловим виглядом сказала Інна. – Тому буде чесно ділити продуктові витрати тридцять на сімдесят.
— А чому просто не можна сказати, що потрібно більше грошей? – розсердився чоловік. – Може, ще порахуєш, скільки шматочків хліба я з’їв із супом? А скільки цукру покладу в чай будеш рахувати?
— Не смішно, – відбивалася вона. – Не забувай: я мати і насамперед турбуюся і переживаю про свою дитину.
— Хочеш сказати, що я дитину об’їдаю? – починав серйозно сердитися Юрій.
— Я цього не говорила, не перебільшуй, – виправдовувалася жінка. – Просто давай дивитися правді в очі: ми з Марійкою їмо набагато менше і буде чесно, щоб скидалися теж менше.
Юрій був дуже злий, але стримався і мовчки проковтнув новий експеримент дружини. Перший місяць демонстративно сам купував продукти, вирушаючи за покупками на день раніше запланованого Інною.
— Це ні до чого, – зробила вона зрештою зауваження чоловікові. – Мені не потрібно, щоб ти потім говорив, що нас годуєш і повністю утримуєш.
— Та я й не збирався рахувати, хто, скільки з’їв, випив чи використав електрики, – сказився Юрій.
—До речі, добре, що нагадав, – тут же включилася вона. – Комунальні послуги теж варто ділити. Але я ще подумаю, як буде правильно і чесно це зробити.
Юра був розлючений, такі капризи чоловік не розумів. Йому здавалося логічним складати в загальну скарбничку доходи, потім приблизно розподіляти їх за витратами. Він ніколи не дорікав колишній дружині в тому, що вона менше заробляє, і не збирався робити цього з Інною. Спочатку він планував так, що доходи дружини більше йдуть на всякі «жіночі штуки»: одяг, взуття, косметику, щось для дитини. Чоловік збирався самостійно утримувати сім’ю, і в нього навіть у думках не виникало, щоб рахувати кожну копійку.
А потім Інна утнула нову історію, змиритися з якою чоловік не міг.
— Чому ти не сказала, що потрібні гроші, щоб Марійці брекети поставити? – обурювався він, випадково почувши розмову дружини.
— Не хотіла тебе вантажити нашими проблемами, – міркувала Інна.
— Тому ти вирішила позичити гроші в наших спільних друзів у мене за спиною? – злився чоловік.
— І що тут такого? – не розуміла Інна. – Я попросила в Алли в борг, бо була впевнена, що в неї є така можливість. Я за пару місяців поверну гроші і все.
— Тобто, моя думка і участь у житті нашої сім’ї взагалі для тебе не важлива? – не міг змиритися Юрій. – Ти прекрасно знаєш, що ми з її чоловіком працюємо разом, і зарплата у нас приблизно однакова. Невже не можна було просто сказати мені, що потрібні гроші, навіщо було цей цирк влаштовувати? Ти хіба не розумієш, у яке становище ти мене поставила?
— Ось Алла пліткарка, – бісилася Інна. – На вуха чоловікові води налила, він тобі все доніс, і вийшла нісенітниця.
— Нісенітниця вийшла через твоє бажання все маніакально ділити й прораховувати,- уже не стримувався чоловік.
— Тобто, я ще й винна в тому, що не витрачаю твої гроші направо і наліво, і сама несу відповідальність за дочку?
— Так, винна, – більше не хотів тягнути гуму Юрій. – З першого дня я намагаюся нас поєднати в нормальну сім’ю, а ти шукаєш причини для чвар, проблем і неприємностей.
Того дня подружжя сильно посварилося, і кожен залишився при своїй думці.
— Ти уявляєш, я кожній копійці рахунок веду, а він ще незадоволений, – скаржилася вона найкращій подрузі.
— От не догодиш цим мужикам, – підтримувала та, навіть не вникаючи в суть проблеми.
— Даремно я поспішила із заміжжям, – продовжувала Інна. – Потрібно було просто жити для себе і доньки, я б упоралася.
— Так, так, ти маєш рацію, – не відривалася від телефону порадниця.
А Юрій того ж дня відвідував своїх батьків.
— Не виходить у нас з Інною сім’я, – ділився він переживаннями. – Як виявилося, на багато що в житті ми дивимося абсолютно по-різному.
— У такій ситуації є два варіанти, – чесно говорила мати. – Або обидва йдете на поступки, або розлучення.
— Я понад рік намагався йти назустріч і шукав виправдання її вчинкам, – продовжував чоловік. – Відразу сподівався, що все вийде, а тепер навіть не знаю.
— Вам потрібно просто спокійно поговорити і почути одне одного, – радив батько. – Не потрібно нічого робити на емоціях або зопалу.
Юра до порад батьків дослухався, він був готовий укотре шукати компроміс. Але Інна до цього часу «увімкнула образ» найбільш скривдженої, незрозумілої і несправедливо звинуваченої жінки у світі. Тому, через місяць, випробувавши всі варіанти, чоловік оголосив бажання розлучитися. Інна сперечатися не стала, швидко зібрала речі і повернулася з донькою до своїх батьків.
І тільки маленька Марійка не розуміла, чому вони їдуть від доброго дядька Юри, який потай від матері іноді купував їй шоколадні батончики і постійно давав гроші на кишенькові витрати. Її рідний батько так ніколи не робив, а дядько Юра робив, і здавався їй справжнім другом, а мама, здається, все зіпсувала.
