— Ви не уявляєте, як я рада, що наші діти побралися, — обійнявши Тамару Ігорівну, усміхалася сваха.
Поруч стояв батько невістки й теж радісно усміхався:
— Наша Уляночка дуже хороша, ви її полюбите обов’язково.
— Ой, ну чого ми все доньку нашу розхвалюємо, а ваш Дениско який чудовий хлопець! Як же вони гарно поруч виглядають, одразу видно, що вони пара, — тут же спохватилася Надія Борисівна.
“Ще б пак їм наш Денис не сподобався! Такий хлопець і потрапив у сіті цієї примітивної Улі! Без сліз не глянеш, та ще й ім’я це — Уляна, хоч би вже Юліана була. Таку навіть і показати незручно! Але ж дружина, нічого не поробиш”, — роздратовано думала Тамара Ігорівна.
Син пішов наперекір батькові й матері.
Одружився, незважаючи на те, що Уляна їм не дуже до вподоби припала. Та ще й жити до них привів.
Молоді збираються на накопичувати кошти на квартиру, невідомо скільки часу.
Ну от прямо для неї, для цієї Уляни, вона сина ростила…
— Ми з Олегом Вікторовичем теж раді, — тон, яким ці слова вимовила Тамара Ігорівна, був явно нещирим, але батьки Уляни ніби нічого не помічали.
Вони по-родинному зайшли подивитися, як молоді влаштувалися. Тортика до чаю принесли.
Добре, що недовго пробули, Тамара Ігорівна не збиралася з ними зближуватися…
Вони з чоловіком навіть синові Денису пообіцяли додати на перший внесок, аби вони швидше з’їхали.
Хоча в душі Тамара Ігорівна дуже сподівалася, що в сина вистачить розуму розгледіти, хто з ним поруч, поки діти не пішли.
Але Денис і Уляна поводилися так, ніби збираються жити разом до кінця життя.
Вони навіть не сварилися й дивилися одне на одного закохано.
Син Тамару Ігорівну цим дуже здивував. Зазвичай він сперечався то з татом, то з нею через усякі дрібниці.
Та й дівчини постійної в нього ніколи не було, ну походив трохи на гульки, й швидко розчаровувався.
А що б Уляна не зробила, він усе приймає з радістю.
Навіть чоловік Тамари Ігорівни став на цю вудку Уляни попадатися.
На вихідних до до борщу Уляна бездумно багато нарізала сала домашнього, що її батьки від бабусі з села привезли.
От уже від кого-кого, але від чоловіка Тамара Ігорівна не чекала такої спритності. Поки вона цього не бачила, Олег Вікторович уминав величезний окраєць чорного хліба зі шматочками сала, присьорбуючи борщ і мало не стогнучи від задоволення.
— Ви що тут влаштували? — обурилася Тамара Ігорівна. — Уляно, адже в нас дієта, яке сало? У нього свого накопичилося видимо-невидимо, ми худнемо!
— Олег Вікторович при вас їсть вівсянку, а потім уночі ковбасу з холодильника тягає. На вівсянці не схуднеш, треба все їсти, але потроху, тоді й схуднути вийде, і для здоров’я користь буде, — незворушно відповіла Уляна.
“Ну треба ж, яка розумна й зухвала!” — подумала тоді Тамара Ігорівна.
Батькам Уляни дуже сподобалося, як їхня донька влаштувалася.
— Ми дочці на посаг зібрали грошенят, тож на перший внесок дітям теж допоможемо обов’язково. А поки навіть і добре, що на перших порах вони з мамою й татом житимуть, дякую вам, мої рідні! — розчулилася Надія Борисівна й, ідучи, обійняла господиню.
Тамара Ігорівна просто отетеріла від безцеремонності, та які ж вони рідні?
Але гості розкланялися, пообіцявши їх до себе запросити, й пішли.
А Уляна й далі раз у раз усе перебивала.
— Вам краще іншу сорочку вдягти й без краватки, — заявила Уляна свекру, коли той на ділову зустріч збирався й одягав те, що з вечора сама Тамара Ігорівна напрасувала.
Але вона сама була у ванній кімнаті й не встигла, а коли (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) вийшла, чоловік уже переодягнувся. Зрадів, бо не любить таких сорочок, а вже краваток терпіти не може.
Задоволений Олег Вікторович поспіхом утік.
Але дивно, ділова зустріч минула чудово. І важливий договір на постачання обладнання підписали на найвигідніших умовах.
Виявилося, що зовнішній вигляд Олега Вікторовича дуже навіть розташував до себе ділового партнера, довіру викликав чи що.
Вони потиснули руки, й той йому сказав:
— Олегу Вікторовичу, ви просто вилитий мій старший брат, діловий і без витребеньок. З вами приємно мати справу!
Потім якось Тамара Ігорівна на зустріч із подругами збиралася. Хотіла сукню й шубку вдягти та дорогі прикраси. Як завжди, щоб солідно виглядати.
А Уляна раптом порадила, хоча її ніхто й не питав:
— У вас така фігура гарна, краще джинси вдягніть і курточку з пояском, вона талію підкреслює. А волосся ось так підніміть, а одне пасмо збоку залиште. Косметики поменше й ось цю модну біжутерію в мене візьміть. Та ви просто як старша сестра Дениска, так вам гарно.
Тамара Ігорівна пирхнула, але, глянувши на себе в дзеркало, зрозуміла, що давно так молодо не виглядала. І їй було приємно, хоча це й Уляна порадила.
Додому вона повернулася в чудовому настрої, подруги були в шоці.
Вирішили, що вона пластику зробила, не повірили, що вона просто так помолодшала.
Загалом, з появою Уляни в їхній квартирі життя потихеньку змінилося, причому явно на краще!
— Я ж казав, мамо, в Уляни дивовижна інтуїція, чи не знаю, як це назвати. Але вона завжди знає, як краще зробити, й від душі бажає добра. Вона класна, мамо, краща за всіх. І дуже гарна!
— Щодо інтуїції, я, мабуть, тепер з тобою погоджуся, але от гарна? Хоча пробач, синочку, це все моя прямота, а кажуть, краса в очах того, хто дивиться, — усміхнулася Тамара Ігорівна.
— Час покаже, мамо, — у відповідь загадково усміхнувся Денис.
Тамара Ігорівна звикла бачити Уляну в домашній обстановці.
Та й на роботу дівчина ходила без макіяжу, не дуже любила штучно змінювати свою зовнішність.
Їй імпонувало, що вона й так подобається, причому саме тим, хто симпатичний їй. А значить, у ній бачили душу й особистість, а не тільки зовнішність.
Але одного разу Уляну й Дениса запросили в гості до друзів.
Дружина друга дуже вихвалялася саме своєю зовнішністю. І Уляна вирішила показати, що й вона може з макіяжем бути красунею.
— Мамо, ми в гості зібралися, вже йдемо, — крикнув із передпокою Денис.
Тамара Ігорівна вийшла й одразу навіть не впізнала Уляну, так вона змінилася!
— Боже мій, наша Уляночка розквітла, як чудова квітка, я тобі (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) зараз кулончик принесу відповідний, – Тамара Ігорівна метушливо вийшла й швидко повернулася з витонченим дорогим кулоном на ланцюжку в руках.
— Денисе, я визнаю, тобі й справді пощастило з дружиною. Вона не тільки розумна й тонко відчуває те, чого інші не помічають. Так ще й справжня красуня! Скажу чесно — Уляні дуже личить такий макіяж.
— Мамо, мені моя дружина більше без макіяжу подобається, я тобі завжди казав, що вона в мене найрозумніша й найгарніша, — син поблажливо усміхнувся. — Я вірив, що ти теж зрозумієш, яка моя Уляна.
— Скажи спасибі, мій дорогий, що ми з татом тебе виховали гідним такої чудової дівчини. Інакше Уляночка з її дивовижною інтуїцією за тебе могла б заміж не погодитися вийти! — сказала Тамара Ігорівна й обійняла сина та невістку.
— І взагалі, діти мої, коли ще ви на квартиру назбираєте — невідомо, а ми з Олегом Вікторовичем давно вже хочемо онука чи онучку. І щоб був схожий на всіх нас одразу, а особливо на нашу прекрасну Уляну.
— А ми якраз хотіли сказати, мамо, та все ніяк нагоди слушної не було. Так вийшло, що з квартирою в нас поки ніяк, а дитина вже… ну так вийшло. Тож ми квартиру поки що винайматимемо, ти не хвилюйся! — винувато повідомив Денис. — Ну а ми постараємося швидше назбирати…
— Ніяких винайнятих квартир, а місця в нас удосталь, — не дала договорити синові Тамара Ігорівна.
– Та й як ми будемо без Уляни? Ні, синочку, нам така прозорлива невістка й самим потрібна. Вона всім нам щастя приносить!
P.S. Коли в них онук зʼявився, Тамара Ігорівна одразу стала подругам телефонувати:
— Ну, дівчата, вчіться, як невісток обирати! Онука нам подарувала, оченята як у Денисочка, підборіддя вольове, ну точно як у мене, а волосики — пушок на лисинці, ну вилитий мій Олег Вікторович!
Дем’яном назвали, Уляночка так захотіла, і я не сумніваюся, що внук наш буде дуже розумною й хорошою людиною!
