Начебто все починалося добре, ми одружені вже 7 років. За ці роки в нас були і сварки, але якось я вирішувала їх, не чоловік, а саме я.
Може, в цьому я й винна сама, але я завжди брала все у свої руки, і щоб не навантажувати коханого вирішувала всі проблеми.
Напевно, десь я й прогавила той час, коли повинен бути чоловік вирішувати хоча б деякі питання у сім’ї. Коли ми жили в нього, він робив, як хотілося йому, а я йшла завжди на поступки.
Але одного разу, коли ми працювали разом, він просто на роботі образив мене так, що я не могла бачити одним оком, ходила тільки з чиєюсь допомогою, бо жахливо паморочилася в голові, але все одно його вибачила і жила далі.
Коли все пройшло, було чудове ставлення, але знову ж таки до першої його гулянки. Цього разу він мене вигнав зі своєї квартири, дякувати богові моя мама живе не далеко, з усіма речами я прийшла до мами.
Було дуже соромно за те, що мене вигнали як безпритульного собаку. Через деякий час після цього ми знову стали жити, але вже у моєї мами і ось тут все тільки починалося.
Якщо він не пив, все було добре і спокійно, але тільки доходило до чарки, можна було одразу сказати наперед, що буде. І так минуло три роки нашого життя, але таки я вирішила йому забороняти пити, він, звичайно, випрошував пляшку мало не щодня, я йому не відмовляла, але робила так, щоб він припиняв випивати.
Сказати, що він кинув пити, він не кинув, але ніколи до образ не доходило. І ось рік тому ми з ним сильно посварилися і дійшло до того, що він мені змінив.
Як я ревіла, як мені було погано, але я його знову вибачила, я просто хотіла бути з цією людиною, але, мабуть, він цього не зрозумів.
Спочатку він пишався, і ніби мені здалося, почав любити мене ще більше, але щоразу, коли тільки ми з ним сходимо в гості, або просто десь відпочинемо, у нього починається відразу: «віддай мені документи, мої речі я йду від тебе». І так щоразу, як тільки ми з ним відпочинемо разом.
А то був останній раз, коли ми відпочивали в сауні з друзями, він знову почав говорити про документи, речі та його відхід назовсім.
І цього разу він забрав все і пішов невідомо куди і до кого. Я ж за нього переживаю, не знаю, як його повернути назад і начебто хочу забути, але не можу.
