Наразі з’явилася надія, що дочка одужає остаточно, онуку в лікарі призначили дієту, потім колишня свекруха дочки пише заяву в опіку, що моя дочка не виконує приписи лікаря, приходять до нас органи та змушують її віддати на цій підставі дитину батькові й лише після цього колишній чоловік дає моїй дочці ксерокопії виписки лікаря

У моєї дочки відібрали сина. У мене є мати, одна доросла дочка та один онук, йому п’ятий рік. Дочка розлучилася відразу ж, як вийшла з пологового будинку. Її чоловік – дуже ображав її, тож вона прийняла рішення довго не вагатися та піти відразу.

Знаю, що народжувати вона більше не буде. Але знову намагалася миритися з ним. Коли дитині виповнився майже рік, вона тяжко захворіла. Три роки я не знала, чи виживе вона. Завжди колишній зять спілкувався з сином і допомагав, коли вона хворіла, але при цьому скаржився на опіку, що ми не даємо йому дитину.

Наразі з’явилася надія, що дочка одужає остаточно. Дитині в обласному центрі лікарі призначили дієту, возив її батько. Потім колишня свекруха дочки пише заяву в опіку, що моя дочка не виконує приписи лікаря. Приходять до нас органи та змушують її віддати на цій підставі дитину батькові. І лише після цього колишній чоловік дає моїй дочці ксерокопії виписки лікаря.

Третій місяць онук живе у них. Його батько по два тижні у відрядженні, мати його вдень на роботі. Дитина через дієту не в садку, дуже часто няньчиться з ним то та бабуся чи то чоловік, чи то співмешканець. Загалом стороння для дитини людина.

Дочці моїй його не дають, відганяють її від сина, навіть під час прогулянки на вулиці важко підійти до дитини. Він плаче, до мами тягнеться. Поліція нам не допомагає, органи опіки не допомагають, на судах у дочки нічого не виходить, а у нас навіть на адвоката немає грошей.

Моя дочка зовсім не п’є, група інвалідності в неї робоча. Душа розривається. Дитину шкода, не знаємо, що зробити. Може, хтось порадить, як вихід знайти?