Після 40 років мої батьки дуже добре заробляли. Чим далі йшло, тим краще вони жили. У відпустку вони літали щороку до Іспанії, Італії. Чи не кожні вихідні з друзями чи то до Одеси, чи то просто за місто. Вони мали багато друзів.
Батьки всім допомагали завжди і морально та фінансово, були теплі стосунки із родичами. Мама з щедрого плеча дарувала чи віддавала рідним свої прикраси, одяг, косметику, іноді купувала нове. Напевно, їй подобалося бути такою щедрою.
Наш будинок завжди був повний гостей і рідних. І ось якось майже одночасно все змінилося, батьки різко майже з усіма перестали спілкуватися. Їм почало здаватися, що всім від них потрібні лише гроші. Насправді, це було не так. Може, деякі друзі, звичайно, їх використовували, але батьки теж не промах і бачили одразу, хто і як ставиться до них. Та й нових друзів було мало, усі були перевірені часом. Майже з усіма товаришували з молодості, юності.
І тут різко вони змінилися, начебто трапилася золота лихоманка або як це правильно називається. Вони нікого не звуть у гості, їм шкода витрачатися на стіл. Якщо їдуть кудись відпочивати, лише вдвох. Заїхали родичі із села на кілька годин. До цього мати завжди годувала їх обідом, а тут їм навіть чай не запропонували!
Я розумію, що вони нікому не зобов’язані, але вони відгородилися абсолютно від усіх. Батьку та мамі цікаві лише гроші. Всі розмови про гроші, навіть моя 15-річна дочка перестала ходити до них у гості. Якщо друзі їх куди звуть, вони не йдуть. Батькам уже під 60 років. Куди вони планують діти ці гроші? Забрати з собою? Я не знаю, що з ними сталося.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…