Ми з чоловіком живемо удвох у двокімнатній квартирі. Син із невісткою живуть неподалік від нас, квартира однокімнатна, її молодятам придбали батьки невістки.
Зараз у сина з невісткою з’явилася дитина, і син запропонував нам помінятися квартирами. Він аргументував це тим, що має сім’ю і ще вони збираються планувати другу дитину.
Мій чоловік категорично проти. Відповів нашому сину, що свого часу нічого не вимагав від своїх батьків. На житло та інші забаганки родини він заробляв сам.
У мого чоловіка наразі з’явилися проблеми зі здоров’ям. Він каже, що може ще доведеться продавати квартиру та переїхати до сільського будинку, щоб були гроші на лікування.
Я його підтримую, та й сина розумію. Але чоловік каже, що вони не винаймають житло, як ми колись, тому можуть відкладати гроші та купити велику квартиру.
Але він не розуміє, що це майже нереально зараз. Зарплати у дітей невеликі, а зараз невістка ще й у декреті з дитиною.
До того ж вони збираються планувати другу дитину. Отже, невістка в декреті надовго. А наш син самостійно не зможе назбирати гроші на нову більшу квартиру, навіть якщо вони продадуть цю однокімнатну квартиру, в якій зараз живуть.
Я працюю, намагаюся допомогти грошима сину та невістці, продукти їм іноді купую, смаколики та вітаміни. Але розумію, що для них це крихти.
Може б і не писала свою сповідь, але мене вразила сусідка, якій я розповіла нашу ситуацію. Вона мене «заспокоїла», сказавши:
— Не переживай, твоєму чоловікові з хворим серцем недовго залишилося. Ось тоді й допоможеш дітям з житлом!
Я була шокована такою її підтримкою. Як люди просто до всього ставляться, жодної моралі та співчуття.
До того ж наразі ця квартира оформлена на невістку, оскільки це подарунок від її батьків. А якщо вони придбають нову трикімнатну квартиру, тоді вона буде оформлена й на нашого сина.
Просто переймаюся й не хочу, щоб син потім залишився ні з чим. Зараз такі часи, що люди розходяться легко, навіть якщо мають спільних дітей.
У наші часи такого не було. Мало кого виганяли просто на вулицю. А зараз так багато молоді робить.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала горнятко обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай саме…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…