Наступного дня я дізнаюся, що він помирився зі своєю дівчиною вдень, перш ніж покликав мене до гостей. Мені стало дуже прикро, зараз ми спілкуємося так, ніби нічого не було і він каже, що любить свою дівчину

Познайомилася з чоловіком, який має дівчину (вона моя знайома, ми спілкуємося однією компанією). Протягом двох місяців ми спілкувалися як друзі, ходили на спільні гулянки, проте він виявляв до мене якісь легкі знаки уваги: міг торкнутися, прийти на допомогу, щось зробити для мене.

Я думала, що він просто така відкрита людина (що, швидше за все, так і є), до того ж у нього є дівчина, тому я не надавала цьому значення.

Якоїсь миті вони з дівчиною розлучилися (у них завжди напружені стосунки були), ми почали ближче і більше спілкуватися. Мені він почав подобатися.

Потім він запросив мене до себе в гості, я погодилася, хоча здогадувалася до чого все йде. Перед тим, як ми переспали, я припускала думку, що швидше за все це буде тільки  на одну ніч і нічого більше, тому що він ще не до кінця відпустив свою дівчину і навряд чи розпочинатиме нові стосунки.

Мене в принципі це влаштовувало, я не хотіла стосунків. Вранці йду від нього і почуваюся розгубленою та засмученою, я знала, на що йду, але все одно у мене був якийсь осад, і я зрозуміла, що вчинила неправильно.

Наступного дня я дізнаюся, що він помирився зі своєю дівчиною вдень, перш ніж покликав мене до гостей. Мені стало дуже прикро, зараз ми спілкуємося так, ніби нічого не було і він каже, що любить свою дівчину.

Я розумію, що я сама винна, але як мені відпустити цю ситуацію? Я почуваюся дуже неприємно.