Настя з нетерпінням чекала Нового року. Юра потурав дружині. Для них, це був особливий день – перше таке велике свято в ролі молодят.
Настя накупила прикрас, по всьому будинку були тепер розвішані новорічні вінки з ялинових гілок і фігурки снігових ангелів. Дванадцять червоних тканинних чобітків відважно охороняли книжкові полиці, свічки в кришталевих свічниках прикрашали стіл.
— А ялинка в нас буде? – запитала Настя. – А то я завтра кульок зібралася накупити…
— Ялинку? – цього Юра вже очікував. – А чи не перебір?
— Ти що! – обурилася Настя. – Який же Новий рік без ялинки?
— А куди нам її ставити? – Юра окинув поглядом вітальню.
— Ось сюди, – Настя вже все продумала і тепер вказувала на єдине не заставлене меблями місце в однокімнатній.
— А як потім ходити?
— Тут ще є вільний простір!
— Ні, а вночі? Коли диван розкладемо?
— Ну скажи, навіщо нам кудись ходити вночі? – Настя вже не чула жодних доводів розуму, будь-які аргументи були безглузді. – Ну так, впритул. Зате в інший час – красота!
— Гаразд, – Юра здався. – Купимо ми ялинку. Треба сходити в магазин і вибрати, завтра зберу після роботи.
— Я не хочу штучну, – примхливим тоном зауважила Настя.
— Живу? – Юра випав у осад. – Але це ж не екологічно! Живе дерево рубати заради одного дня?
— Якого дня? Вона щонайменше місяць простоїть!
— Тобі ліс не шкода? Ні?
— Хочу як у дитинстві, – похитала головою Настя. – Щоб цей аромат, маленькі бруньки…
— Всюди голочки, лисі гілки, – закивав головою Юра.
— Та ну тебе! – Настя обурено ляснула чоловіка по грудях. – Нічого ти не розумієш!
Своїми емоціями вона вирішила поділитися з подругою.
— От уявляєш, Катрусю, жодного відчуття свята! Ніякої атмосфери!
— У мене немає відчуття свята років із шести, – хмикнула Катя. – Відтоді, як на свято до школи прийшов Дідусь Мороз напідпитку, впустив разів п’ять пляшку зі своєї широкої кишені шуби, і, дихаючи неприємним ароматом, після дітей запропонував і виховательці посидіти в нього на колінах.
— О Господи, – протягнула Настя. – Ну та добре, справа минула. Я теж у Діда Мороза не вірила років із семи. Ще й сперечалася з іншими першокласниками, мене ледь не відлупцювали… Але свято ж все одно круте! Скільки всього! І все на світі виблискує, сяє, сніжинки летять, кучугури всюди…
— Комунальники погано працюють, – згідно закивала Катя. – Кучугури не прибирають зовсім. Я взагалі снігоприбиральну техніку цієї зими в очі не бачила ніде, далі будівлі мерії.
— Та облиш ти, – відмахнулася Настя. – Я їй про високе, а вона…
— А вона як завжди, – глузливо закивала Катя. – Так-так, я вже зрозуміла, що в тебе дитинство в п’ятій точці заграло. Свято як у шість років їй подавай! Не буває такого. Ні, люба моя, я не думаю зараз ні про що, окрім річної звітності та збору документів на податкове відрахування.
— Ну й дарма, – поблажливо сказала Настя. – А як же дива, подарунки?
— Окрема морока, – поморщилася Катя. – Усім усе подаруй, упакуй… Зарплата вже скінчилася! Сил моїх немає.
— А ти набирайся. Відчувай атмосферу зими і насолоджуйся, – порадила Настя. – А то загрузла в побуті й далі носа не бачиш!
— Хай так, – кивнула Катя. – Тільки що з цим робити?
— Відволіктися, усе в домі прикрасити, купити ялинку…
— Є в мене ялинка, – відмахнулася Катька.
— Уже? – здивувалася Настя.
— У сенсі вже? Років сім їй. На балконі валяється. Руки не доходять розпакувати, якщо донька попросить тільки… Та маленька вона ще, не розуміє. Не потрібна ялинка на рік. Не буду ставити.
— Штучна? – перепитала Настя. – Ні, це не те.
— У сенсі? А що, пропонуєш спонсорувати вирубку лісу? Ні вже, дякую. Та й штучні ялинки зараз ще красивіші за лісові. Пухнасті хоча б! А не ті палиці, якими на базарі торгують.
— Я хочу живу все одно, – пояснила Настя. – Мама з татом завжди купували.
— І неправильно робили, – прокоментувала подруга. – Але взагалі варіант є…
— Який? – пожвавилася Настя.
— Ялинка в горщику, – загадково промовила Катя.
— Що?
— Та ж ялина, жива, але не зрубана, а в горщику. Ти її після нового року не викинеш, а здаси куди-небудь. Навесні її висадять. Одним деревом стане більше. Ну, класно ж?
— Ой, здорово! – зраділа Настя. – Ідеальне рішення.
І вона замовила ялинку в горщику за порадою подруги й одразу ж оплатила прямо на сайті. Така ялина, на диво, була ще й дешевшою за зрубану, причому значно.
Вдома Настя вся світилася від щастя, переказуючи Юрі те, що вона задумала. Юра від такої ідеї не залишився в захваті – горщик напевно, ще більше місця займе, але опиратися молодій дружині не міг.
У призначений день дерево привезли. Кур’єр відчайдушно дзвонив у двері, поки Настя натягувала халат. Майже підстрибом від щастя і нервового очікування вона понеслася відчиняти.
Яке ж було її розчарування, коли принесена ялинка ледь сягала заввишки трохи менше п’ятдесяти сантиметрів! Настя нервувала, телефонуючи менеджерам, поривалася повернути крихітне непорозуміння, загалом, зовсім-зовсім засмутилася.
Зате Юра був у захваті: багато місця така ялинка в однокімнатній не займала.
— Ну і чого ти? – Юра обійняв похмуру дружину за плечі.
— Я не таку хотіла, – поскаржилася Настя.
— У мене теж не все виходить так, як мені хочеться, – погодився Юра. – Але це не привід засмучуватися! Часом це привід поглянути на ситуацію під іншим кутом.
Настя демонстративно подивилася на ялинку з іншого боку.
— Ні, так вона ще меншою здається!
Юра засміявся.
— Та ні ж, я про інше. Ось дивись, зате тепер у тебе ялинка буде цілий рік! Купимо інші кульки, маленькі. Прикрасимо її і поставимо на стіл. Краса ж?
— Краса, – мляво погодилася Настя.
— А після свята все знімемо і приберемо на підвіконня. До наступного року! І так будемо робити щороку! А коли-небудь вона досягне тих розмірів, що ти хочеш.
— Років через п’ятдесят, – буркнула Настя.
— І навіть ці п’ятдесят сантиметрів, все одно вона тішитиме наше око, – погодився Юра. – І усі ці п’ятдесят років ми будемо разом. Будемо святкувати кожен Новий рік і прикрашати її. Ну хіба не добре?
— Добре! – Настя трохи розвеселилася.
— А тепер давай прикрасимо її зірочками, – запропонував Юра. – Вони маленькі, підійдуть до неї. А потім кульок дрібних докупимо. А навколо горщика на столі буде розсип мандаринів. Ну як?
— Я їх у перший же день з’їм, – засміялася Настя, остаточно прийшовши до тями.
Так, усе не так, як вона планувала. Але хто сказав, що від цього гірше?..
Сімейне життя мало не почалося зі скандалу, але завдяки кмітливості Юрка вдалося уникнути біди. Звісно, Насті теж довелося трохи стримати свої апетити.
Не все коту масляна, особливо під Новий рік, а що стосується ялинок, особисто мені теж живі шкода! І справа тут не в екологічності, а в душевності. Адже вони теж живі!
А ви будете ставити в цьому році ялинку?
