Майже рік тому мене покинув чоловік із трьома дітьми. Молодшій на той момент було лише 5 місяців.
Думала, що винна я, аж надто характер у мене не цукор, і змирилася вже з цим. Ну, думаю, від добрих дружин не йдуть.
Цілі 4 місяці переживала. Нас розлучили. Але через ці чотири місяці дізнаюся, що він пішов до жінки, з якою зустрічався 11 років тому.
Взагалі до першого кохання. Ми із колишнім чоловіком прожили 10 років.
Звичайно, були й сварки, але начебто жили непогано. Так ось ця жінка заборонила йому спілкуватися з нашими дітьми, а він у свою чергу каже, що це його рішення відмовитись від дітей.
Взагалі дітей він не бачив більше ніж пів року. Старшу доньку навіть при зустрічі ігнорує, хоч вона хоче з ним спілкуватися.
Нажите майно поділив через суд. Ця жінка мене всіляко ображає.
Колишній чоловік обговорив з нею всі подробиці нашого з ним спільного життя, включаючи інтимне. Тепер із її боку йде психологічний тиск через соц. мережі.
Викладає фотографії з ним та її дітьми, як вони розважаються. Боляче все це спостерігати.
Може, допоможете порадою, як упоратися з такою зрадою. Я зараз говорю, звичайно, не про себе.
Напевно я винна не меншою мірою, ніж він у розриві стосунків. Дітей шкода.
Адже раніше він їх любив усіх. Водночас ночі не досипали.
— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла…
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…