Не хочу сваритися зі свекрухою, але й терпіти її поведінку не можу. У мене другий шлюб, є син від першого шлюбу (11 років) і спільний із нинішнім чоловіком синочок (1 рік).
Моя свекруха просто ненавидить мого старшого сина. Вона також має внучку від дочки, яку часто привозять до нас, мовляв, ти в декреті, навіщо за садок платити. Але я дітей дуже люблю, тож завжди рада.
Тільки часто, коли свекруха забирає її від нас, все закінчується скандалом. Внучка з порога бабусі починає розповідати, що мій син не хотів із нею грати, не покатав на спині і взагалі ображав та обзивав, але це неправда. Якщо він з нею не грав, то лише тому, що йому треба вивчати уроки, ніколи не ображав і не кривдив.
Він у мене вихований так, що дівчаток треба оберігати, обзивати теж не про нього. А свекруха не вірить ні йому, ні мені і починає просто кричати, що син у мене не вихований, що тупий і не розуміє, що це маленька дитина, а я взагалі погана мати.
Я вже говорила, якщо все не подобається, то і не приходьте до нас, щоб не сваритися. Але все одно приходять, а потім скандалять. Останнім часом дівчинка почала мені говорити відкрито: «Не даси мені цукерки, бабусі скажу, що ти мене ображаешь, вона тобі всипе. А цукерки їй взагалі не можна, має діабет.
Не знаю що робити. Чоловік намагався поговорити зі свекрухою, вона кидається на нього, аж до того, що каже: «ти мені не син, і взагалі, вона дитина, а ви тут зі своїм вихованням».
І так, до речі, внучці вона дозволяє просто все, нещодавно вона образила дворічну сусідську дитину, і коли її батьки почали говорити свекрусі, що так не можна, вона відповіла: «Правильно і зробила, нехай з дитинства ваш знає хто тут головний». Не знаю, що мені зробити? Лаятися вже втомилася.
