Минулого року я забрала документи з університету, бо зрозуміла, що не бачу себе у вибраній спеціальності. Цей крок здивував і налякав моїх родичів.
З того часу я почала думати про інші професії, паралельно підробляючи та відбиваючись від сторонніх варіантів бачення мене у різних спеціальностях. Усі пропоновані близькими ідеї мені не цікаві, про що я їм повідомляла, причому неодноразово.
Зараз я зрозуміла, в чому хочу спробувати себе, і знайшла навчальні курси. З працевлаштуванням проблем не повинно виникнути.
Однак старші, як і раніше, турбуються про мою освіту та майбутнє. Думають, ніби я гаю час і потім у мене не буде можливості отримати диплом.
Я ж не бачу ні тимчасових, ні вікових обмежень, бо якщо в майбутньому для професійного зростання мені потрібно буде продовжити своє навчання у ВНЗ, то чому б і ні? Але саме в моїй області.
Як до них донести цю думку, щоб вони мене почули? Я втомилася їм пояснювати, що відчуваю величезний тиск і найменшої підтримки.
Вікторія, 20 років
Коли Оксана вперше переступила поріг сусідського дому з трилітровою банкою теплого молока, вона не знала,…
Наприкінці квітня Ганна Петрівна приїхала до своєї невеликої садиби в садовому товаристві під Черкасами. Як…
Я дивилася на них обох і відчувала, як під грудьми зрадливо завмирає серце. Знаєте, кажуть,…
Я стояла посеред кімнати з тацею в руках і відчувала, як усередині закипає суміш відчаю…
— Бачила сьогодні Наталю, — наче між іншим сказала Олеся, хоча в її голосі аж…
Кажуть, материнське серце бездонне — усе стерпить і все простить. А от моє... моє не…