Минулого року я забрала документи з університету, бо зрозуміла, що не бачу себе у вибраній спеціальності. Цей крок здивував і налякав моїх родичів.
З того часу я почала думати про інші професії, паралельно підробляючи та відбиваючись від сторонніх варіантів бачення мене у різних спеціальностях. Усі пропоновані близькими ідеї мені не цікаві, про що я їм повідомляла, причому неодноразово.
Зараз я зрозуміла, в чому хочу спробувати себе, і знайшла навчальні курси. З працевлаштуванням проблем не повинно виникнути.
Однак старші, як і раніше, турбуються про мою освіту та майбутнє. Думають, ніби я гаю час і потім у мене не буде можливості отримати диплом.
Я ж не бачу ні тимчасових, ні вікових обмежень, бо якщо в майбутньому для професійного зростання мені потрібно буде продовжити своє навчання у ВНЗ, то чому б і ні? Але саме в моїй області.
Як до них донести цю думку, щоб вони мене почули? Я втомилася їм пояснювати, що відчуваю величезний тиск і найменшої підтримки.
Вікторія, 20 років
Оленка навшпиньках зайшла на кухню і завмерла перед холодильником. Вона ледве дихала від передчуття. Вчора…
У нашій родині роками тримався непорушний закон: я на кухні спину гну, а свекруха —…
Оксана мала одну звичку, з якої її чоловік Андрій завжди добродушно підсміювався. Вона вела зошит…
— Іро, та ти в нас тепер як пані живеш! — Лариса прискіпливо провела пальцем…
Мені 59 років. Торік я завела «блокнот радості». Пишу це, і самій трохи смішно. Звучить…
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження?…