Минулого року я забрала документи з університету, бо зрозуміла, що не бачу себе у вибраній спеціальності. Цей крок здивував і налякав моїх родичів.
З того часу я почала думати про інші професії, паралельно підробляючи та відбиваючись від сторонніх варіантів бачення мене у різних спеціальностях. Усі пропоновані близькими ідеї мені не цікаві, про що я їм повідомляла, причому неодноразово.
Зараз я зрозуміла, в чому хочу спробувати себе, і знайшла навчальні курси. З працевлаштуванням проблем не повинно виникнути.
Однак старші, як і раніше, турбуються про мою освіту та майбутнє. Думають, ніби я гаю час і потім у мене не буде можливості отримати диплом.
Я ж не бачу ні тимчасових, ні вікових обмежень, бо якщо в майбутньому для професійного зростання мені потрібно буде продовжити своє навчання у ВНЗ, то чому б і ні? Але саме в моїй області.
Як до них донести цю думку, щоб вони мене почули? Я втомилася їм пояснювати, що відчуваю величезний тиск і найменшої підтримки.
Вікторія, 20 років
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…