П’ять років тому моя мама потрапила до лікарні з серцем. Грошей для лікування не було, тому що я була у декреті і працював лише чоловік. Лікар сказав купити ліки, які потрібні протягом 8 годин. Тоді від нападу сліду не залишиться. Інакше лікування буде довгим та непередбачуваним.
Я позичила потрібну суму у подруги, залишила з нею маленького сина, і з ліками повернулася до лікарні. Але лікар сказав, що минуло вже 10 годин, і в ньому немає потреби. Це було справді так. Він допоміг мені здати ці ліки в лікарняну аптеку за ту саму вартість, тож я нічого не втратила. Але гроші все одно треба було витрачати на лікування.
Чоловік узяв наперед зарплату на роботі (добре начальник пішов назустріч) і я почала боротьбу за маму. Потихеньку вона викарабкалася, але гроші танули. Я знала, що свекруха має відкладені накопичення, попросила в борг, але вона відмовила. Чесно кажучи, я цього й очікувала, але все ж таки вирішила використати і цей шанс, щоб потім не шкодувати.
І ось заходить вранці до палати лікар і каже: «До мене приходила рідна сестра вашої мами, лаяла мене і звинувачувала, що я вимагаю з вас гроші, а у вас маленька дитина». Ще він сказав, що «сестра» зажадала призначити найпростіші та найдешевші препарати, бо хворій уже не допоможеш, а молода сім’я залишиться без нічого. Лікарю я сказала, що у мами немає сестри, і що це приходила моя свекруха (я це зрозуміла за його описом).
Мама після цього прожила ще три роки і її не стало, це було 8 років тому. Зараз свекруха хворіє, потребує уваги. Мій чоловік – єдиний син і майже всі гроші віддає на різноманітні аналізи, лікування матері. Якби не та ситуація, я не була б проти. І я не витримала і все розповіла чоловікові. Він здивувався, що так довго мовчала. Але я не хотіла їх сварити.
А ось зараз не знаю, як вчинити – розповісти усі свекрухи чи не треба?
