Прочитала сповідь про нелюбов до чоловіка і хотіла теж попросити поради, також розумію, що не люблю чоловіка, але відпустити не можу.
Ми зустрічалися 5 років перед тим як одружитися. Чесно скажу, хоча в нашому селі прийнято лише після шлюбу вступати у близькі стосунки, я все же таки дізналася, що чекаю дитину, та в нас з’явилася донька.
Коли дізналася, що я чекаю дитину, вирішили весілля зіграти, щоб ніхто не дізнався про дитину.
Після того як ми почали жити разом на мене впало багато всього, краще за пунктами напишу:
Його родичі вирішили, що я маю в них бути невісткою і плюс заможною. Нас відправили до міста з двома сестрами.
Чоловік обіцяв знайти роботу, але не шукав.
Я працювала та працюю вчителем та звичайно квартира, комуналка та всі витрати були на мені. Але справа не в цьому, а в тому, що все чоловікові (як з’ясувалося) подобалося, як я працювала поки чекала дитину.
Одного разу було діло, що руку піднімав. Після я народила дівчинку і теж усі витрати для пологового будинку сама підготувала.
Багато чого за ці два роки стосунків пережила, але найголовніше, що не можу пробачити чи відпустити — мене чоловік вигнав (як він потім пояснив не з дитиною, дитину вирішив залишити).
Пішла до батьків, вони купили мені будинок, я жила там одна. Чи через це я зараз боюся, не знаю, але до цього моменту в мене було все гаразд, поки чоловік не став постійно приходити і пояснювати, що був не правий, вибачався.
Вибачила, а зараз жити з ним якось не можу. Що робити не знаю. Фінансово мене можуть забезпечити батьки, тільки за кордоном. Терер а мене є проблема, як забрати до себе дитину. Хочу вивести доньку за кордон і жити подалі від усього.
