— Не розпускай тут соплі! Не треба робити трагедію з природних подій. Життя на Землі так уже влаштоване, що має кінець. Це єдиний справедливий закон на планеті. Закон для бідних і багатих, розумних і дурних, красивих і потворних, його нікому не обійти, від нього не відкупитися

Таня тихо відчинила двері й зайшла до будинку, можливо, мама відпочиває? Ні, мама у своїй кімнаті розмовляє з кимось по телефону.

У Тані не було звички підслуховувати чужі розмови, але зараз її насторожила фраза: «Так, ви все правильно зрозуміли, я хочу укласти з вами прижиттєвий договір на ритуальні послуги».

Таня зібрала всі сили, щоб не заплакати, і зайшла до кімнати.

Катерина Федорівна, мати Тані, сиділа за письмовим столом біля комп’ютера, бліда, схудла, але, як завжди, з бездоганною зачіскою (перука з натурального волосся), ледь вловимий аромат парфумів, знайомий дочці з дитинства, і легкий макіяж на зосередженому обличчі.

Вона кивнула Тані й жестом вказала на крісло навпроти, а сама продовжувала:

— Я вивчила ваш прайс-лист, така послуга зазначена. Рідко користуються? У мене легка рука.

Я зазначила, що мені сподобалося. Ви все підрахуєте, складете договір у двох примірниках, я переведу гроші. Завтра моя дочка з нашими паспортами заїде за ним. Так, довірена особа — донька. Бажаєте уточнити?

Добре, давайте почнемо: неодмінно білий з золотистими ручками, внутрішнє оздоблення білим атласом. Розмір?

Зріст у мене 165 сантиметрів, плюс 5 сантиметрів, значить 170 см.

Далі, все, що необхідно, транспортні витрати та інше. Огорожа одномісна, я люблю самотність. Ні, укладку не треба, а макіяж обов’язково і не абияк, а пристойний!

Природно, за зберігання окрема плата. Коли знадобиться? Не можу точно сказати, думаю, скоро.

До побачення! Приємно мати справу з діловими людьми!

Мати втомлено відкинулася в кріслі й поглянула на дочку, яка дивилася на неї очима, повними сліз.

Вона посміхнулася. Правда, усмішка вийшла сумною, і суворо сказала:

— Не розпускай тут соплі! Не треба робити трагедію з природних подій. Життя на Землі так уже влаштоване, що має кінець. Це єдиний справедливий закон на планеті.

Закон для бідних і багатих, розумних і дурних, красивих і потворних, його нікому не обійти, від нього не відкупитися!

Я сьогодні звільнилася з роботи. Мене урочисто провели, бачиш букети на вікні? Директор виписав солідну премію, ми з ним все ж таки 20 років разом працювали, останні 10 років я була головним бухгалтером.

Колеги сказали багато теплих слів. Я знаю, за очі вони називають мене Катерина Залізна.

Багато хто з них дивувався, що я не чекаю свого кінця в ліжку, а завзято ходжу на роботу.

Не стану ж я їм пояснювати, що робота тримає мене в тонусі, змушує сповзати з ліжка, приводити себе в пристойний вигляд, а в рідному кабінеті незрозуміло звідки з’являються сили жити.

Але досить!

Годинник цокає, часу мало. Я хочу провести цей час з тобою. Каюся, я була поганою матір’ю. Робота на першому місці, на другому місці теж робота, а решту відкладала на потім.

Життя здавалося нескінченним. Я не думала, що “на потім” часу може не вистачити, що 44 роки і все…

— Батька не бачила? Він знає, що ти звільнилася? — запитала Таня.

— Не бачила. Думаю, що знає, всі знають. Він мені на очі не потрапляє. На розлучення так і не подав, чекає, коли я зникну, і він стане повноправним господарем. Я на нього, загалом-то, не ображаюся.

Чоловік любить дружину здорову. Він три роки терпів мене і мій стан, на четвертий рік зламався.

До того ж, інша з’явилася, молода і здорова. Я його розумію. Дай Бог йому всього хорошого!

Біля воріт хтось подзвонив.

— Це кур’єр. Я замовила їжу додому. Іди забери і будемо обідати.

Таня накрила на стіл. Мати через силу трохи поїла.

— Треба ж, коли на картинки дивилася, думала, все з’їм, а зараз нічого не хочу. Я піду полежу годинку, почитаю книгу, скільки ще не встигла прочитати! Потім приїде медсестра ставити укол.

Увечері мені треба привести в порядок особисті фінанси, а ти поїж і теж відпочинь, скоро тобі знадобиться багато сил.

У дочки теж не було апетиту.

— А мама і справді залізна! Яка витримка! Батько знайшов час закохуватися, не міг почекати.

Таня знала, що його молода дружина далеко не красуня, є хлопчик років 7-ми. Вона працює в магазині продавцем.

Було зрозуміло, як тільки мами не стане, “невтішний вдівець” одразу намалюється з новою пасією та її сином на порозі рідного дому.

Таня закінчила перший курс фінансово-економічного університету, почалися літні канікули.

Вони з матір’ю проводили багато часу разом, гуляли навколо будинку, дивилися улюблені фільми, розмовляли.

Мати намагалася читати, але швидко втомлювалася. Постійно приїжджала платна “Швидка”, їй ставили сильні знеболювальні.

Одного разу вона сказала:

— Я перевела всі свої гроші на твій рахунок. Батько про них не знає, це суто мої гроші, спадок від батьків, премії, компенсації за недогуляні відпустки. Знайди банк з хорошим відсотком і відкрий вклад.

Суму не розголошуй. На термінові витрати залиш на дебетовій картці. Прикрас у мене мало, жовте золото ніколи не любила, що є — все в цій скриньці, прибери подалі.

Останнє вбрання на нижній полиці в червоному пакеті. Решту моїх речей віднеси до церкви.

З новими родичами ти навряд чи уживешся, в крайньому разі купи собі однокімнатну квартиру, нерви треба берегти. З батьком не судися за спадок, ну його!

Він все життя рядовий майстер, буде по п’ять копійок на місяць тобі виплачувати. На спільному вкладі у нас пристойно, нехай радіє!

Знову сльози? Не реви! Я перелопатила весь ютуб. ТАМ є життя! Ми зустрінемося. Я в це вірю!

Мати склала список, в якому передбачила все до дрібниць, і зошит з порадами дочці в різних життєвих ситуаціях.

Вона прожила ще тиждень, останні дні вже не вставала, і тихо пішла уві сні.

Як вона й казала, через три дні на порозі дому з’явився батько з новою подругою та хлопчиком.

— Познайомся, моя нова дружина Ельвіра, а це мій рідний син Андрій, — сказав тато.

— Як рідний? — здивувалася Таня.

— Так рідний, ми з Елею давно разом.

— Ну ти й фрукт, татусю! Мама тоді ще не хворіла, а ти вже наліво ходив, — тільки й сказала Таня.

Ельвіра ходила по дому й захоплювалася:

— Який дім! Я такі тільки в кіно бачила! І я тепер тут (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) господиня! Я маю на це повне право! Привезу маму з сестрою з села, нехай поживуть, як білі люди. Не все вам, буржуям, добре жити! — Це вже вона зверталася до Тані.

Ельвіра квапила батька оформити стосунки та офіційно усиновити сина.

— Давай хоч місяці два почекаємо! Люди засудять, — заперечував він.

— І так засудили. Через тиждень ідемо подавати заяву в РАЦС, — наполягала молода.

Батько якимось чином відкрутився і через тиждень, і через два.

Таня з ними майже не спілкувалася, але одного разу вночі вона прокинулася від дикого крику Ельвіри.

Виявляється, життя батька скоропостижно обірвалося в самий кульмінаційний момент любові!

— Казала йому не пий ці пігулки стимулюючи… — журилася нездійснена дружина.

Дім покидати Ельвіра відмовилася:

— Син його, значить має право на дім, будемо жити тут, куди тобі одній такий дім?

— Тоді треба довести, що він його син. Давайте зробимо генетичну експертизу між мною та Андрієм. Якщо тест покаже, що у нас один батько, тоді можна буде визнати його офіційно дитиною батька, — запропонувала Таня.

Ельвіра косо глянула на неї і відмовилася.

Після всіх сумних клопотів довелося їй із сином повернутися у свою стару квартиру. Таня виділила їй пристойну суму, щоб згладити горе і розчарування від нездійснених надій.

Таня залишилася круглою сиротою. Вона часто заглядає в мамин зошит з її мудрими порадами і намагається їм слідувати. Правда, вона розуміє, що її чекає своя дорога і свої помилки.

P.S.
Свою історію прислала Тетяна В.

Як ви вважаєте, чи була Катерина Федорівна надто жорсткою у своїх рішеннях, чи її “залізний” характер був єдиним способом впоратися з долею?

А що ви думаєте про вчинок батька Тані?

Чи справді він був лише “фруктом”, чи його життя також було сповнене власних трагедій? Запрошуємо до відвертої дискусії!