Не житло, а іграшка. Ремонт свіженький, мати колеги й пожила в ньому всього місяць, потім лікарня й усе. Настільки затишна квартира, що й не описати. Та ще й з меблями, і з технікою. Онучка жінки теж терміново купувала собі квартиру, але в іншому місті, тому й продаж був спішний. Наталка як побачила, так загорілася. Такий варіант знайти ще просто неможливо

— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з чоловіком. Віриш, угоду призначали на певне число — після зарплати, благо, так небагато грошей не вистачало. Благо, чекати треба було всього чотири дні, — з гіркотою говорить Світлана Петрівна.

– Тому в колеги до нової зарплати позичала грошей, щоб дотягнути. А Валюшка нас через два тижні новиною приголомшила.

У Світлани Петрівни з чоловіком дві доньки. Старшій, уже заміжній Наталці, 28, вона зараз чекає на дитину, нещодавно двома родинами допомогли молодим купити квартиру.

Взагалі-то, гроші подружжя відкладало з тим розрахунком, що допоможуть обзавестися житлом обом донькам. Передбачалося дати їм обом по однаковій сумі.

— Але, як то кажуть, життя внесло свої корективи, — розводить Світлана Петрівна руками. — Усього ж не передбачиш. Довелося думати й вирішувати на ходу і досить швидко.

Про «ту саму» квартиру розповіла сваха.

У неї колега продавала терміново двокімнатну квартиру своєї матері. Продавала набагато дешевше ринку, але терміново. Доки прогавилися б з оформленням іпотеки, квартира б пішла — занадто ласий шматочок.

— Із тих, що заходь і живи. Не житло, а іграшка. Ремонт свіженький, мати колеги й пожила в ньому всього місяць, потім лікарня й усе. Настільки затишна квартира, що й не описати. Та ще й з меблями, і з технікою.

Онучка жінки теж терміново купувала собі квартиру, але в іншому місті, тому й продаж був спішний. Наталка як побачила, так загорілася. Такий варіант знайти ще просто неможливо.

кредити ті платити, нехай уже потихеньку нам частину боргів віддають.

У сватів Світлани Петрівни теж є молодша дитина, яку в майбутньому треба забезпечувати, тому молоді були в курсі, що частину суми їм доведеться потихеньку батькам повертати.

Але свати ж умовили маму невістки взяти з молодих суму набагато меншу, ніж вони спочатку планували:

— Молодим важко, дитинка буде. Ну що ми за батьки, якщо не допоможемо?

— Ми з чоловіком поговорили й вирішили: нехай так, 15 тисяч доларів нам донька із зятем повернуть, решта — подарунок. І сватам вони повинні будуть повернути стільки ж. Потихеньку, помаленьку, якось. Ми й не думали квапитися, — каже Світлана Петрівна.

Квапитися подружжя не бачило причин, бо Валентина, їхня молодша донька, була поки що 20-річною студенткою. Міркували так: старша донька сім’ю створила у 26 років, квартирою обзавелася у 28.

Попереду є ще кілька років до того, як створить сім’ю Валя.

— Думали, що назбираємо жирок на кісточках, заробимо, відкладемо, Наталка із зятем щось встигнуть повернути, впораємося, — хитає головою жінка. — Найменше на думку спадало, що молодша донька не лише таку новину повідомить, а й почне буквально руки викручувати й нерви мотати.

— Я чекаю на дитину, — повідомила Валя невдовзі після новосілля старшої сестри. — Ні про яке переривання і мови не може йти, буду заміж виходити, днями приведу нареченого з його батьками для знайомства.

Світлана Петрівна з чоловіком просто оніміли від такої звістки. Яка дитинка на третьому курсі?

Яке заміжжя у 20 років? Який наречений?

Про жодні серйозні романи молодшої доньки вони не чули. Але виявилося, що наречений є, п’ять місяців уже зустрічаються, вісім тижнів, як чекає на дитину, на момент того, як батькам було оголошено. Але й це виявилися ще не всі новини.

— Заявила, що хоче весілля й квартиру їм із чоловіком окрему. Щоб до появи маляти було вже окреме житло.

— Для Наталки зробили, а чим я або моя дитина гірші? — ображено відреагувала на слова про те, що грошей зараз немає взагалі ані копійки, Валентина.

І додала, що батьки її нареченого згодні на участь у витратах на квартиру молодим із розрахунку 50/50. Майбутні свати, які з’явилися для знайомства, підтвердили: треба купувати квартиру, даємо половину, друга половина з вас.

— Ну треба якось напружитися, — розвела майбутня родичка руками. — Для однієї доньки зробили, зробіть і для іншої. Чи вона для вас чимось гірша?

— Нічим не гірша, — не витримав чоловік Світлани Петрівни. — Щоправда, старша донька із зятем два роки жили в орендованій квартирі, збирали гроші й теж у купівлі житла брали участь.

І віддавати нам за це житло будуть великі гроші. І виходила старша донька заміж не тому що маля чекала й не у 20 років, а у 26 і вже працюючи за фахом після закінчення вишу. А так — так, обидві доньки дорогі нам однаково.

Валентина не витримала, рвонула в кімнату й дверима грюкнула, а мама нареченого примирливо заговорила:

— Що робити, якщо так вийшло? Але ж онук, якого Валентина носить, не винен ні в чому. І чим він гірший за того, якого ось-ось народить її сестра? Нічого, стануть на ноги, почнуть і вони вам гроші повертати. Коли-небудь.

— А планувалося, — засмучена Світлана Петрівна, — що не треба Валі нічого нам буде відшкодовувати. Наталка з чоловіком повернуть, ми підкопили б, ось і дали б доньці на перший внесок.

Не на повну вартість квартири, а на перший внесок, щоправда, великий. Решту якось в іпотеку молодь брала б. А зараз суму нам пропонують витратити просто непідйомну.

Адже й варіантів таких, який трапився Наталці, більше немає. Житло для Валі вийде значно дорожче. Особливо, якщо брати його з ремонтом. А без ремонту Валя не хоче, вона ж студентка, вона ж чекає на дитину.

Майбутній зять Світлани Петрівни трохи старший за доньку, йому 24 роки. Працює. Але попереду відпустка для догляду за дитиною, гроші знадобляться і до появи маляти.

Брати кредит?

Світлана Петрівна б і погодилася, тільки великий кредит їм не дадуть, та й чоловік категорично заперечує проти того, щоб зараз кидатися й виконувати каприз молодшої доньки.

— Ну, по-перше, він просто шокований зараз, — пояснює Світлана Петрівна. — По-друге, майбутні родичі ні йому, ні мені категорично не сподобалися. І у Валі підхід до сімейного життя абсолютно несерйозний.

Ну яка може бути сім’я за таких умов? Чи довго проживуть? А потім квартиру ділити й борги віддавати? Та ще й Валя примудрилася батька образити.

— Скажіть «дякую», що я весілля не прошу, як у сестри, — заявила молодша донька під час однієї з гострих розмов.

— Тобто, — буквально заревів батько. — Ти ноги розсунула, зробила дитину у 20 років, а мені тобі дякую треба сказати за те, що весільний цирк не просиш?

— Валя злякалася трохи, — каже Світлана Петрівна. — Я й сама не очікувала від чоловіка таких різких слів та емоцій. Але тепер він чути не хоче ні про майбутнього зятя, ні про квартиру, ні про молодшу доньку, яка на психу пішла жити поки до майбутньої свекрухи.

Світлана Петрівна поки що в цілковитому роздраї.

Навіть майбутній день, що змінить усе, старшої доньки відійшов на другий план. Чоловік каже, що жодної квартири молодшій доньці на цьому етапі: пройде її шлюб перевірку часом і дитиною, тоді треба буде думати, а поки — дулю їй із маком.

Ось так одне необдумане рішення доньки може поставити на вуха всю родину. Коли доросла дитина вимагає такої самої підтримки, як і та, що будувала своє життя поступово й відповідально, дуже важко зберегти справедливість і не впасти у боргову яму.

А як ви вважаєте, чи має право молодша донька вимагати таких самих умов, як і старша, посилаючись на “рівність” дітей, коли її обставини настільки відрізняються?