Не знаю, як перестати ненавидіти свекруху. Ми живемо разом і ніколи не відокремимося від неї, так як чоловік вважає, що відокремитися, значить кинути її. Від безвихідної ситуації я готова вити як вовк на місяць. Я відчуваю, що вона мене теж особливо не шанує, але її все влаштовує.
Вона господиня в будинку і все контролює, а я почуваюся гостем у її будинку, хоча живу з нею вже 6 років. Вона може ігнорувати мене з невідомої причини цілими днями, а потім раптом заговорити, коли їй заманеться. Ніколи не підійде до мене, коли хворію, навіть склянку води не принесе, і не запитає, як я почуваюся.
Я б зрозуміла її, якби вона була такою з усіма, але ж зі своїми дітьми вона зовсім протилежно поводиться, вона любляча і турботлива мама. Звичайно, я ніколи не стану їй дочкою, ну хоч для видимості можна спитати про мій стан.
На прохання моєї мами заварювати мені чай, коли лежу з температурою, вона відповіла: «Лора доросла людина і може сама встати і заварити собі чай!». І таких ситуацій було багато. Як мені після цього до неї ставитися? Образа грудкою стоїть у горлі.
Є в ній, звичайно, позитивні сторони та дії, але всі вони пов’язані з її ж зацікавленістю в цьому. І всі її сварки зі мною перекреслюють все позитивне. Я сама втомилася від цієї ненависті.
У мене все всередині горить від цього. Навіть свою нормальну вагу набрати не можу від образи всередині. І йти не хочу. Я дуже люблю чоловіка, а наші діти дуже люблять її.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…