Повернути увагу чоловіка не допомогли ні дієта, ні збільшені губи. Я одружена шість років. Два роки тому у нас із чоловіком з’явилася донька. Дитину ми дуже чекали та хотіли. Вона стала для нас сенсом життя, а ось подружній інтерес став поступово згасати. Особливо у чоловіка. Тепер він називає мене не інакше як мамуля і більше не сприймає як бажану жінку.
Що я тільки не робила! Я сиділа на дієтах, ходила в зал, бігала, плавала … У форму прийшла досить швидко, правда, кілограм п’ять ще зайвих залишилося та розтяжки з боків, яких позбутися практично неможливо. Але чоловік мої старання не оцінив, він, як і раніше, цікавиться лише донькою, а в ліжку все дуже прісно та чергово. Пристрасті ніякої.
Причому це трапляється все рідше і рідше, останнім часом у найкращому разі раз на два тижні. Нещодавно, щоб його хоч якось розворушити, я пішла на відчайдушний крок — збільшила собі губи, хоч і боюсь уколів.
Але все ж таки героїчно витерпіла цю болісну процедуру, тому що чоловік завжди казав, що йому подобаються пухкі губки, і сама результатом залишилася задоволена. А ось чоловік не тільки не оцінив, а ще й почав знущатися, казати, що тепер я схожа на качку.
Прикро до сліз. Намагаєшся для цих чоловіків, а вони нічого не цінують. Самі через одного ходять із пивними животами і не переживають, а їм, бачите, модель подавай.
Так, у мене залишився після пологів животик і розтяжки, то тепер, відразу в брухт здавати? А мені лише 30 років. Що мені ще зробити, щоб повернути інтерес чоловіка чи всі мої зусилля все одно будуть марними?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…