З чоловіком розлучилися чотири роки тому, і після розлучення я із двома дітьми проживала весь цей час із його батьками. Чоловік пішов до іншої жінки і в нього вже з нею є спільна дитина.
Одразу після розлучення він відмовлявся платити аліменти, мотивуючи це тим, що я живу в його квартирі. Постійно приходив та вимагав написати відмову.
Спочатку його батьки не втручалися в наші сварки, але коли в нього в тій родині з’явилася дитина, почали підтримувати сина з приводу аліментів. Але як я можу відмовитися від цих грошей, якщо маю дві дочки – сім і десять років?
Я і так утримую їх і себе на свою зарплату, плачу свою частину комуналки і купую продукти на всю сім’ю, чим і плачу за таке житло. Але нещодавно свекруха поставила мені ультиматум, що якщо я не напишу відмову від аліментів, то шукатиму собі інше житло.
Я відмовилася і тепер вони мене просто виставили з дітьми із квартири. На свої доходи я змогла винайняти кімнату у комуналці, тому свекруха дозволила дітям повернутися до них, але без мене.
Так ми живемо тепер із дітьми у різних місцях. Вони нудьгують, я теж плачу щодня, але що робити, не знаю.
Молодша дочка попросила мене телефоном купити їм цуценя, щоб їм не було так самотньо, я купила, і тепер свекруха погрожує його викинути на вулицю, тому що прибирати після нього ніхто не хоче.
Для дітей це додатковий стрес, хоча вони й обіцяли дбати про цуценя, але ж вони півдня у школі! Ще більше посилює ситуацію те, що колишній чоловік вирішив переїхати зі своєї родини назад до батьків, а квартиру дружини здаватиме.
Я не можу приходити до дітей, бачу їх тільки вранці, коли вони йдуть до школи, але ж це не може тривати постійно? Я хочу жити разом із дітьми, але розумію, що їм там буде краще, ніж зі мною на орендованій квартирі.
Вже думаю, можливо, треба було відмовитися від цих аліментів, тим більше, що й гроші невеликі, але тепер уже пізно.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…