Познайомилася з чоловіком півтора роки тому, він гарно доглядав — увага, квіти, компліменти прогулянки. Майже рік тому почали жити разом.
Спочатку теж все було непогано. І по дому допомагав, і ставлення було також.
Потім все пішло по згасаючій. Спочатку в нашому житті з’явилися його гулянки, потім телевізор та диван.
І все так поступово, що я схаменулась тільки, коли зрозуміла, що в квартирі нас двоє, але мені навіть поговорити нема з ким. У комп’ютерні ігри може грати цілодобово, якщо не ігри, то фільми.
Іноді, звичайно, бувають просвітлення (частіше після скандалу), під час останнього він зробив мені пропозицію, а мені навіть відповісти на нього нічого. Його ніби немає, я одна.
Яка родина без спілкування та під телевізор? Планувати дитину від чоловіка, який поки що просто випиває, а в перспективі що?
Та й удома він перестав хоч щось робити, тільки якщо примушу. Я не розумію, коли він так змінився?
І розходитися мені не хочеться, я покохала ту першу людину. І жити із цим, другим не хочу.
Кажуть, подароване назад не просять. Але моя свекруха мала на це власний погляд. Того вівторка…
Тітка Ганна — мамина старша сестра. Мешкає у Львові, у скромній двокімнатній квартирі на Сихові.…
Дощова мряка за вікном ідеально пасувала до настрою Катерини. Вона нервово стукала пальцями по столу,…
— Як у неї тільки язик повернувся таке сказати? Дивиться мені просто у вічі, навіть…
— Діду, ну чого ти як не рідний? Тебе ж в інтернеті з руками відірвуть!…
Двадцять років. Рівно двадцять років я для них «нова людина». Я мовчки відступила і віддала…