Нещодавно я дізналася, що маю троюрідну сестру. Ми познайомилися, і я дуже зраділа, що зустріла таку порядну, добру, щиру жінку. Їй 40 років, мені 47 років. Її син навчається, має невеликі проблеми у навчанні. А мій чоловік працює там, де він навчається.
Нові родичі завалили нас скромними, але все ж таки подарунками. І так за кожної зустрічі. Ми всі відчували себе дуже ніяково і, звичайно ж, просили і жартома, і всерйоз цього не робити. Якщо я у відповідь щось дарувала, то сестра завжди відмовлялася. Але мені також приємно робити подарунки!
Ми часто спілкувалися, переважно телефоном, ділилися секретами (особливо я). Ганна часто запрошувала мене погуляти, пройтися містом. Я відмовлялася, мені ніколи, та й не завжди хотілося. А зараз у нас якийсь розлад у стосунках.
Вона зі мною майже не розмовляє, намагається навіть уколоти. Хоча всією сім’єю приїжджали нещодавно у гості, радилися з приводу сина з моїм чоловіком. Коли вони приїхали вперше я всіх обняла, поцілувала, напевно, це зайве було, при зустрічі у нас я завжди обійму і її, і її чоловіка, і сина.
Та й узагалі стосунки стали натягнуті. Може, причина в обіймах чи ще в чомусь? Навіть не зрозумію. Невже тут лише зиск? Або ревнощі, або ще що.
— Оленко, сонечко ти моє, на тебе одну вся надія… Голос колишньої свекрухи лився з…
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…
"Ой, та ти з глузду з’їхала, дівчино, якщо зібралася за Тимка Гнатюка заміж." Так сказала…
Сонце пекло так, що марево над полтавськими грядками аж тремтіло, але Віку раптом кинуло в…