Син і невістка розлучилися, коли онукові був лише рік. Я, знаючи свого сина, чекала такого закінчення їхнього сімейного життя. Сказати правду, я її навіть попереджала не поспішати заводити з ним дитину, а придивитися. Справа в тому, що він любить випити, часто змінює роботи, але гроші витрачає на себе та друзів. Після розлучення свого сина він бачив лише кілька разів, і скільки б я не говорила, що він зобов’язаний піклуватися про нього, все марно. Тому я досі спілкуюся з невісткою, регулярно відвідую онука, допомагаю їм чим можу.
Нині йому 9 років. Я знала, що він мріє про планшет і на День народження подарувала йому, про що тепер дуже шкодую. Спочатку я пропонувала невістці оплатити їх з онуком відпочинок, але вона сказала, що для нього планшет важливіший.
І коли я поїхала до них знову, то не впізнала свого онука. Справа в тому, що він завжди вибігає мені назустріч, любить спілкуватися, розповідати все про свої справи. А цього разу він тільки махнув рукою замість привітання та пішов у будинок.
Невістка сказала, що весь час він сидить у планшеті, грає в ігри, і вона вже не рада, що попросила його подарувати. У них приватний будинок і мені хотілося б, щоб він грав на вулиці, спілкувався з іншими дітьми, а не сидів у кімнаті. Проблема ще в тому, що у нього була вроджена вада серця, операція пройшла вдало, але зараз він настільки набрав вагу, що я не повірила, що це мій онук. Обличчя та шия вже на одному рівні.
Я почала говорити невістці, щоб стежила за його харчуванням і не дозволяла весь час користуватися планшетом. Але вона сказала, що їй набридли його істерики, і що я вчу її виховувати дитину, коли свого сина не змогла виховати правильно. Мені прикро чути таке, але я розумію, що вона має рацію.
Коли я запитала, чи хоче вона, щоб і її син виріс таким, як мій, невістка образилася і попросила мене більше до них не приїжджати. Після цього я кілька разів намагалася до неї додзвонитися, але вона заблокувала мій номер. Не знаю що робити. Я ж хочу, як краще, це і мій онук, доля та здоров’я якого мені зовсім не байдужі. Боюся, що онук успадкував від свого батька все погане.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…