Моєму синові Олексію виповнилося 26 років, і я дуже його люблю. Він розумна, гарна і весела людинак, завжди знає, як підняти настрій.
Олексій вміє розповідати цікаві історії та смішно пародіювати оточуючих. Він регулярно відвідує спортзал і підтримує чудову фізичну форму. Дівчата завжди звертають на нього увагу.
В Олексія було багато дівчат, і всі вони були гарні та високі. Це не дивно, адже сам він успадкував високий зріст від свого батька.
Проте, близько року тому він познайомився з дівчиною на ім’я Ольга. Вона була симпатична, але не так яскраво виділялася серед його попередніх подруг.
Після цього знайомства Олексій сильно змінився. Ми живемо разом в одній квартирі, і я почала помічати зміни в його поведінці.
Минулої осені я звільнилася з роботи і вирішила навідати свою маму, яка живе недалеко від Миколаєва. Я провела там кілька тижнів, а коли повернулася додому, не впізнала свого сина.
Олексій став грубим і різким, часто ображав мене без видимої причини. Він навіть висловив невдоволення моїм поверненням, заявивши, що могла б залишитися у бабусі подовше.
Наші стосунки стали напруженими, і ми почали часто сваритися. Незабаром Олексій перестав платити за комунальні послуги, і за два місяці накопичився борг у 4500 гривень.
Я була безробітною і щойно повернулася додому, тому мені довелося взяти кредит, щоб не відключили світло, газ і воду.
Відтоді Олексій зовсім перестав зі мною розмовляти. Пройшло вже близько двох тижнів, а ми все ще не спілкуємося. Я не розумію, чому він так до мене ставиться, адже я його мати і люблю його більше за все на світі.
Я впевнена, що Ольга якимось чином впливає на його поведінку. На Новий рік Олексій і Ольга святкували у її мами.
Я чула, як він дзвонив комусь і ділився враженнями про свято, розповідаючи, як чудово вони провели час. Мене це засмутило, адже він навіть не подзвонив мені, щоб привітати зі святом.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…