Батько від початку був незадоволений моїм вибором. Говорять, що дівчата обирають собі чоловіка, схожого на батька. У мене все було навпаки.
Мій тато військовий. І не знаю, причина в професії чи в нього просто такий характер, але він суворий. Все дитинство ми з братом ходили стрункою.
Ніколи батько нас не балував, слова ласкавого теж не почути. Мама завжди по дому робила все сама чи з нашою допомогою, тато ніколи нічим їй не допомагав.
Мій брат під татовим впливом теж став військовим, але, страждаючи від його ставлення у дитинстві, перевівся служити в інше місто. Я ж лишилася жити з батьками.
Коли мій хлопець тільки почав залицятися до мене, то я відразу зрозуміла, що він не такий, як мій батько. Він добрий, ніжний, романтичний і не служив.
Незважаючи на те, що він гарний спеціаліст на станції техобслуговування автомобілів, мій батько вважає його немужнім. Батько хоч і дав дозвіл на весілля, але мій вибір не вітав. Відразу після весілля ми жили на орендованій квартирі, і все було нормально.
Але потім у нас з’явилася донька, грошей не вистачало. Після довгих сумнівів ми все ж таки переїхали жити до моїх батьків. І тут розпочалося.
Батько постійно принижує мого чоловіка. І якщо раніше він висловлював своє невдоволення тільки мені, то зараз безпосередньо ображає його.
Він вважає його підкаблучником, тому що чоловік завжди допомагає мені по дому і проводить час із дитиною. Я ж вважаю це найвищим рівнем мужності – допомагати дружині та любити дочку. Через свій м’який характер та гідне виховання, мій чоловік не може гідно відповісти тестеві, адже той розуміє лише грубу силу.
Якщо чесно, у мене вже сил немає, щовечора вставати на захист чоловіка. Вчора я ходила до подруги на день народження.
У цей час чоловік був із донькою будинку. Коли я повернулася додому, то почалася чергова сварка.
Мені, звичайно, не звикати до характеру батька, але абсолютно нестерпно дивитись на те, як він принижує чоловіка. Мати ніколи не втручається, хоч могла б зробити йому зауваження.
Я поставила батька перед вибором, або він заспокоїться, або ми продаємо їхню квартиру, купуємо дві і роз’їжджаємося. Після цього батько начебто заспокоївся. Не знаю, чи надовго вистачить.
