— Свято буде чи ні? Я так нічого й не второпала, — поцікавилася за два тижні до дня народження Ірина Валеріївна. — Мені треба бігти в магазин по нову сукню чи ні?
— Так, так, звісно, буде, — відповіла свекрусі розгублена Ніна, знаючи, що тепер їй доведеться організовувати святкову вечерю на честь Вікторового дня народження.
Проте тоді вона ще не здогадувалася, що наприкінці вечора трапиться неприємний інцидент, який назавжди відверне її від чоловікових родичів.
Ніна ретельно готувалася до ювілею чоловіка. Вона прагнула, щоб усе було до ладу: смачна їжа, затишна атмосфера, задоволені гості.
Жінка витратила багато часу та сил на приготування святкових страв, обираючи рецепти, які смакуватимуть усім.
Свекруха Ірина Валеріївна та її донька Ольга теж брали участь у підготовці, допомагаючи з прибиранням та сервіруванням столу. Щоправда, прибули вони буквально за дві години до приходу гостей, коли все було майже готово.
Невдовзі на порозі квартири з’явилися гості. Серед них були друзі й колеги Віктора, і, звісно ж, рідня.
Атмосфера за столом була приязною, усі спілкувалися, сміялися й ділилися новинами.
Віктор був радий бачити всіх, а Ніна пишалася тим, що змогла створити такий теплий настрій.
Після вечері, коли гості почали розходитися, Ірина Валеріївна та Ольга підійшли до невістки.
— Ніночко, дозволь нам узяти трохи їжі із собою! — попросила свекруха. — У нас вдома нічого нема, а тут стільки всього смачного залишилося.
Ніна розгубилася від несподіванки. З одного боку, вона розуміла, що їжа й справді залишилася, і не хотілося, щоб вона зіпсувалася.
Але з іншого, жінка вклала стільки грошей та зусиль у приготування страв, що їй хотілося зберегти рештки для себе, щоб завтра не готувати.
— Вибачте, але я залишу цю їжу для своєї родини, — сказала вона, намагаючись бути чемною.
Ірина Валеріївна та Ольга перезирнулися. Вони немовби були не готові до такої відповіді.
— Та тут же всім вистачить, — наполягала на своєму Ірина Валеріївна. — Нам би знадобилося. Завтра не потрібно було б нічого готувати… сьогодні повернемося, втомимося…
— Те саме подумала і я, — із натяком відповіла невістка. — Після миття посуду буде не до того…
— Може, тоді просто поділимо їжу на трьох? — нетерпляче втрутилася в розмову сестра чоловіка Ольга.
Ніна відчула, як усередині неї закипає роздратування. Їй так хотілося прямо запитати в сестри чоловіка: чи розуміє вона взагалі українську мову?
— Пробачте, але я вирішила залишити їжу для себе! — ще раз, але вже суворіше повторила Ніна, намагаючись зберігати спокій.
— Жадібна для нас, значить, — Ольга голосно фиркнула й попрямувала до виходу, тим самим показавши, що вона все зрозуміла без зайвих слів.
Засудливо глянувши на невістку, слідом за донькою вирушила й Ірина Валеріївна.
Після Ольжиних слів Ніна відчула себе ображеною. Вона не очікувала, що її бажання зберегти їжу для своєї родини викличе невдоволення та звинувачення.
Щойно двері зачинилися, Ніна присіла на кухні, намагаючись розібратися у своїх почуттях.
Віктор, помітивши її засмучений вигляд, дбайливо запитав:
— Що сталося?
Ніна, нічого не приховуючи від чоловіка, розповіла йому про подію.
— Твоя мама й Ольга хотіли забрати рештки нашої їжі, а я відмовила їм. Тепер вони вважають мене жадібною! — випалила Ніна, відчувши себе несправедливо звинуваченою.
— Ніно, ти не зобов’язана ділитися їжею. Це твій дім, і ти маєш право вирішувати, що з нею робити…
— Але ж вони вважають мене скупою, — повторила Ніна, відчувши нову хвилю образи.
— Ти вчинила правильно, — підтримав її Віктор. — Не варто зважати на такі звинувачення.
Наступного дня Ніна, яка все ще переживала, вирішила поговорити з Іриною Валеріївною.
Вона хотіла пояснити свою позицію і спробувати налагодити стосунки зі свекрухою.
— Я хотіла обговорити вчорашній інцидент, — почала жінка, ледь та підняла слухавку.
— Ах, це про їжу? — запитала вона байдуже.
— Так. Я хотіла пояснити, чому я так вчинила…
— Мені не треба нічого пояснювати, — перебила її Ірина Валеріївна. — Я й так усе зрозуміла. Ти вирішила, що твоя сім’я важливіша за нашу. Мені все зрозуміло… не дурна…
Після цих слів Ніна відчула, як усередині неї здійнялася хвиля роздратування.
— Це не зовсім так. Я просто хотіла зберегти їжу для нас. У нас троє дітей, і я намагаюся забезпечити їх усім необхідним…
— Дітям твоїм їжа потрібніша, ніж нам, так? — саркастично зауважила Ірина Валеріївна.
— Повірте, я не хотіла нікого образити. Просто вирішила, що теж не хочу готувати наступного дня, — відповіла Ніна і постаралася зберегти спокій.
— Ну, якщо так, то гаразд. Але пам’ятай, що жадібність — не найкраща риса, — Ірина Валеріївна знизала плечима і швидко попрощалася.
Після розмови зі свекрухою Ніна почувалася ще гірше. Вона не очікувала, що її вчинок викличе такі негативні емоції.
«Може, я й справді була неправа?» — подумала вона, сидячи на кухні.
Віктор, який почув, що дружина закінчила розмову з його матір’ю, з’явився у дверному отворі.
— Як пройшла розмова з моєю мамою? — запитав він і присів поруч із Ніною.
— Не дуже, — чесно зізналася жінка. — Вона все одно вважає мене жадібною…
— Ніно, ти не повинна почуватися винною, — сказав Віктор. — Ти мала повне право вчинити так, як вважаєш за потрібне.
— Але ж я образила її, — продовжувала Ніна.
— Образитися можна на що завгодно, але це не означає, що ти повинна всім догоджати! — зауважив Віктор. — Іноді треба ставити свої інтереси на перше місце.
Жінка розгублено подивилася на чоловіка й упіймала себе на думці, що він зараз правий, як ніколи.
Минуло кілька тижнів.
Ні Ірина Валеріївна, ні Ольга, ні Ніна більше не заводили розмови про те, що сталося.
Проте напруга в їхніх стосунках усе ще відчувалася. Невістка намагалася бути люб’язною, сподіваючись, що це допоможе змінити у жінок враження про неї.
Але косі погляди свекрухи та її доньки свідчили про те, що вони нічого не забули й не пробачили.
На свій день народження Ніна приготувала більше святкових страв і наприкінці вечора запропонувала жінкам забрати частину з них.
— Не хочемо об’їдати твою родину, — фиркнули свекруха, обмінявшись з донькою хитрими поглядами.
У цю мить Ніна зрозуміла, що більше не буде вибачатися і намагатися загладити перед ними свою провину.
Вибачте, наболіло.
