Живемо у шлюбі, окремо від батьків, житло ми орендуємо. Жити зі свекрами ми особливо не змогли. Спочатку чоловік став залишати мене одну вночі, їхав на роботу і приїжджав на тиждень 2 рази, решту часу він перебував у батьків, там же, де його робота.
На мене постійно чинили тиск, чому ми не заводимо дитину, може, причина яка, потрібно перевіритися у лікаря. А причина була одна — чоловіка не було поряд. Ну ось, народився у нас славний малюк. І після цього свекрусі взагалі надумалося мого чоловіка відправити на заробітки в іншу країну, мовляв, нам треба житло купувати, нехай їде і працює.
На той момент я і подумати не могла, що у свекрухи свої корисливі плани, про які я дізнаюся трохи згодом. І це було саме в момент, коли з’явилася дитина і я потребувала допомоги. Я не стала нервуватись і йти проти долі (була в положенні), я повірила, що він зможе заробити.
Мене підтримали мої батьки, і я залишилася жити у них, вони мені допомагали доглядати дитину та фінансово підтримували. Поки чоловік був на заробітках, ми зідзвонювалися і я кілька разів заводила розмову про те, щоб змінити роботу, я й раніше говорила про це, але він був категорично проти, і навіть якось сказав, що ніколи щодня вдома не буде, це не про нього. На що я запитала: «А навіщо одружився і заводив сім’ю?». У відповідь було мовчання.
Ну, ось він повертається, і зрештою нічого не заробив, я прошу знайти іншу роботу, щоб бути поряд з нами, сім’єю, але він мовчить, він навіть не хоче про це говорити. Я намагаюся зберегти сім’ю, а чого він хоче, йому виходить все одно, чи він слухає тільки свою маму? Допоможіть порадою, хто стикався з подібною поведінкою чоловіків?
