— Ну, раз ви не знаєте нічого про основні принципи генетики, то цілком можливо, що це на краще, що моя донька на вас не схожа. З мізками дитині буде легше жити, ніж без них. — Вітенько, це що ж вона мене зараз, дурною назвала? — схлипнула свекруха

— Щось донька зовсім на тебе не схожа, Вітюшо, — це було перше, що почула Лада від свекрухи, коли та побачила немовля – свою онучку.

Лада за словом у кишеню не лізла, тому одразу знайшлася з відповіддю:

— Ну, раз ви не знаєте нічого про основні принципи генетики, то цілком можливо, що це на краще, що моя донька на вас не схожа. З мізками дитині буде легше жити, ніж без них.

— Вітенько, це що ж вона мене зараз, дурною назвала? — схлипнула свекруха, повернувшись до сина в очікуванні підтримки.

— Ага. Ти її, а вона тебе, люб’язностями обмінялися, так би мовити, — спокійно відповів Віктор.

— Та як ти можеш так…

— Ну ти ж можеш, — знизав плечима Віктор. — Ну, а ти що сказати хочеш? — з цими словами він обернувся до сестри.

— Та я нічого. Якось і справді Марійка не схожа на тебе, але ж генетика, так…

— Хочете — робіть тест, мені приховувати нічого, — знизала плечима Лада. — З ким спала, в курсі, від кого дитина — теж знаю. Як і знаю, що зараз тупо намагатися чужого чоловіка підсунути, оскільки все одразу перевіряється.

Рідні недобро зиркнули очима, але сперечатися не наважилися. Та й посперечалися б вони з Ладою!

Вона ж викладала там, де вони навчалися! І зрозуміти це їм довелося ще на етапі знайомства, коли Вітя представив їм свою на той момент вже в положенні наречену.

Тобто не просто так «я тут із дівчиною познайомився», а «ось, мамо, сталося так, буду одружуватися».

Рідні сприйняли Ладу дуже гостро.

І не дивно, адже при найближчому знайомстві з родиною свого кавалера Лада з’ясувала, що Вітя успішно утримує і матір-пенсіонерку, і сестру, яка не працює.

Самій Ладі він пояснював усе просто:

— Ні, ну зараз зрозуміло, що все йтиме на дитину, а раніше куди мені гроші було витрачати? Вони ж просять, дай та допоможи. А чого б не допомогти, якщо це рідня?

Здавалося б, Вітя був типовим таким простачком, від якого Ладі треба було б тікати, аж п’яти світилися. З огляду на те, що вона спочатку і сім’ї з ним не планувала — просто зустрічалася на втіху собі, доки «гумка» не підвела — чи доречно було намагатися щось склеїти хоча б «заради майбутньої дитини»?

Ладина рідня, якої теж було чимало, в таких випадках завжди казала: «Не спробуєш — не дізнаєшся».

І вона вирішила спробувати хоча б тому, що в разі невдачі без проблем могла б виростити дитину сама. У свої двадцять вісім молода жінка вже мала новеньку двокімнатну квартиру з повністю погашеними боргами, автомобіль і непогану для їхнього міста «білу» зарплату.

На особливий шик не потягне, звичайно, але на нормальне життя і їй, і майбутній доньці чи синові, вистачило б. І якщо до цього всього хоче приєднатися й робити свій внесок батько дитини, то чому б і ні?

Вітя очікування виправдовував.

«Забезпечення» мами було скорочено до десяти тисяч на місяць, що було вельми непоганою надбавкою до пенсії і дозволило б жінці, яка живе сама, купувати собі хороші продукти, вчасно оплачувати комунальні послуги й одягатися по погоді цілий рік.

Ключовий момент у тому, що жінка для такого достатку мала б жити сама.

Та тільки до неї додавалася сестра Вітька, яка вважала роботу нижче своєї гідності й уже звикла до того, що або мама, або братик завжди допоможуть шматком хліба, та ще й із маслом, а бувало і з ікрою.

І само собою зрозуміло, що мамі не вистачало твердості скинути з шиї це ярмо. Тому й вирішили рідні звести Ладу зі світу, змусивши Вітю покинути її.

Починалося все з повідомлень про те, що, мовляв, бачили жінку з якимось чоловіком.

Часом навіть справді підловлювали й фотографували то з братом у кафе (справді братом, Вітя ж із родиною був знайомий і знав, хто і ким його дружині доводиться), то з чоловіком, який руку їй тисне (ну це взагалі за межею добра і зла), то ще якісь приводи вигадували, щоб причепитися.

Вітя дружину, як міг, захищав. Та й Лада сама постояти за себе вміла.

— Брудно як у тебе. Пил жмутами висить, павутиння по кутках…

— А вас це що, напружує? — хмикнула Лада перш, ніж Вітя встиг вставити хоч слово.

— Так, напружує, що ти господарство тримати не вмієш. І що мій син у тобі знайшов?

— Мабуть, задовольняю його якісно і мізки не виношу, — припечатала Лада. — І раз вас напружує пил, то ганчірки у ванній, якщо все одно прийшли, можете й прибрати заразом. Допомогти молодій сім’ї, так би мовити. Заодно, дивишся, і я навчуся господарство тримати.

— Мамо, от ти б справді, чим критикувати Ладу, краще взяла б і допомогла з прибиранням. А то за дорослою кобилою, що ніде не працює, тобі прибирати дуже навіть норм, а при надії невістку критикуєш замість того, щоб допомогти їй, — Вітя, як і завжди, горою стояв за дружину.

Знав він, що Лада груба й різка, але ж не першою вона завжди починала.

Мати наривалася, а коли «відповідь» їй летіла — одразу починала із себе сльози тиснути й сина на допомогу кликати. Бачив же Віктор ці маніпуляції наскрізь, їх би й сліпий побачив…

Мати ображалася, злилася, погрожувала, що з сином більше не розмовлятиме, але намагатися почепитися до Лади не припиняла.

Раз по раз отримувала відповідь, відходила, скаржилася синові, знову відходила… Іноді Віктору здавалося, що мати дістає насолоду від того, що відбувається.

Але чим ближче була дата появи на світ маляти, тим сильніше змінювалося ставлення матері до невістки. Ось вона вже цілком мирно допомагає обирати Ладі візочок, ось учить дівчину в’язати шкарпетки та чепчики гачком.

Якось сама собою в їхньому будинку «намалювалася» й Оля, Вітіна сестра. Допомоги від неї не було, звичайно — одна порожня балаканина, але хоча б візуальна демонстрація прийняття та відсутність злих слів на адресу невістки вже сприймалися як свято.

І Вітя вже було остаточно розслабився, вирішивши, що рідні змирилися, аж тут вони, зустрівши Ладу з дитиною й розгледівши Марійку ближче, видали ОЦЕ. І явно здивувалися відповіді Лади.

— Ти що, не сприймаєш тест як щось принизливе? — він вважав, що всі жінки, принаймні, зі слів колег відповідної статі, бачать у цьому ознаку того, що шлюб тріщить по швах. — А як же довіра?

— Довіряй, але перевіряй. Це всіх аспектів стосується. Я ось, як пам’ятаєш, перш ніж розписуватися з тобою, довідку в тебе попросила про те, що судимості та боргів не маєш. Що, теж недовіра?

— Ні, ну так-то ти маєш право знати й отримати підтвердження того, що я з тобою чесний.

— От і ти маєш право знати й отримати підтвердження. Чесно — мені навіть хочеться побачити їхні обличчя після того, як вони результати тесту побачать.

Що ж, у цій радості дружині Віктор відмовити не зміг. Та й йому самому дуже хотілося поспостерігати за реакцією матері та сестри.

— Це що ж, онучка моя, виходить? — ахнула мати.

— Це що ж, трапиться щось — і їй усі гроші твої дістануться? — луною відгукнулася сестра.

— Ольго, та заткнися, тебе тільки гроші й цікавлять! — уперше осаджувала доньку мати. — Вітенько, як же так. Я ж до останнього думала, що це не твоя дитина, я ж тебе врятувати хотіла, а вона що, виходить, вірна тобі була?

— Виходить, що так, мам. А за твої витівки в житті Марійки тебе не буде. Живи, знаючи, що є в тебе онучка, але дорогу до неї ти сама закрила.

— Але…

— А будеш обурюватися — я й фінансової допомоги тебе позбавлю. Не подивлюся, що мати рідна. Та й з огляду на те, скільки нервів ти мені й Ладі зіпсувала — вже сумніваюся, чи не прийомний я.

— Та як ти можеш говорити таке! Та я тебе виховала, годувала…

— Ночей не спала, так-так-так. Дякую тобі велике, але далі я вже якось сам. А ви обидві, особливо тебе це стосується, — Віктор перевів погляд на сестру, — дорогу в мій дім забудьте.

І сказав, як відрізав.

Більше жодних зв’язків із рідними відновлювати не намагався й навіть не повідомив їм через два роки про те, що Лада народила йому сина. Андрій, утім, виявився повною копією батька і зовнішністю, і манерою поведінки.

А що поробиш, генетика!

***

Іноді холодна голова може захистити сімейний корабель краще, ніж гаряче серце. Лада не дозволила себе залякати чи принизити, а Віктор нарешті знайшов у собі сили обрубати маніпуляції рідні.

Як то кажуть: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня», а тут ще й правда виявилася перевіреною, що закрило всі питання.

А чи доводилося вам у житті обривати спілкування з родичами, які вас використовували чи не поважали?