— Свекруха знову прийшла на ніч дивлячись. Часом Світлані здавалося, що Марина Львівна зовсім нічого не знає про правила пристойності. Тому що виховані люди в такий час удома сидять, а не по гостях ходять.
— Щось трапилося, Марино Львівно? — запитала Світлана, побачивши свекруху на порозі квартири.
— Ні, а має?
— Просто я не очікувала Вас побачити в нас у гостях у такий пізній час.
У відповідь свекруха лише закотила очі й посміхнулася.
— Гм, розсмішила. У гостях. Це квартира мого сина, і я можу приходити сюди коли і о котрій захочу.
Так, у цьому плані Марина Львівна проблем взагалі не відчувала. Тому що жила вона в сусідньому будинку і в будь-який момент могла заявитися. Одна справа, якби хоча б в іншому районі. Це ж збиратися годину треба і стільки ж добиратися. А тут проблем немає — вийшла та й прийшла.
— Ти мене на порозі тримати зібралася? — з невдоволенням вимовила свекруха.
— Звичайно, ні, проходьте…
— Отож бо.
Марина Львівна незадоволена пройшла до квартири й сіла на диван. У той момент Світлана дивилася ток-шоу.
— Фу, терпіти не можу цю передачу, — сказала свекруха і тут же перемкнула канал.
Причому вона навіть не поцікавилася в невістки, чи можна так зробити. Зрештою, вторглася в чужий простір і почала тут порядки свої наводити.
— А Вадим де?
— Ще на роботі.
— Так пізно? — здивувалася Марина Львівна.
— Так, у нього річний звіт. Тому сказав, що сьогодні допізна затримається.
— Зрозуміло. Ну, нічого. Я почекаю.
Марина Львівна була в цьому плані взагалі без комплексів. Вона ввімкнула свій улюблений серіал, який терпіти не могла вже Світлана і почала його дивитися.
Усім виглядом вона намагалася показати, що невістки тут немає. Або вона її не помічає. У цей момент Світлана відчувала себе просто пустим місцем. Рада б була виставити цю нахабу за двері. Та не можна, все-таки це мати чоловіка.
А ще Марина Львівна поводилася таким чином, тому що колись вона допомогла Вадиму придбати цю квартиру. Так би мовити, вклала сюди свої гроші.
Причому, за її ж словами, вона зробила це від щирого серця. Щоб син мав власне житло і ні в чому не потребував.
Обов’язок батьків — допомогти облаштуватися дітям у житті й дати для цього все. А тепер, по суті, не пропускала зайвий раз можливості згадати про це.
— Ти чимось незадоволена, Світлано? — нарешті звернула на неї увагу свекруха.
— Ні, з чого Ви так вирішили?
— А з того, що з невдоволеним обличчям сидиш і я це прекрасно бачу.
— Ні, все гаразд.
— Отож бо. Я думаю, ти прекрасно розумієш кому ти зобов’язана, проживаючи в цій квартирі.
— Так, звичайно. Я пам’ятаю.
— Чудово! А то я думаю, можливо, ти забула і варто нагадати, що якби не я, то нічого цього у Вадима не було б.
У цей момент вона провела пальцем по повітрю. Світлана ледве стримувала себе. Однак дуже вчасно прийшов сам Вадим.
— Світлано, я вдома, — крикнув він.
— Дорогий, у нас гості.
Коли Вадим пройшов до зали і побачив матір, то одразу ж заусміхався. У нього завжди піднімався настрій, коли вона приходила в гості. На відміну від Світлани, яка терпіти не могла свою свекруху разом з її витівками.
Однак була змушена зображати зразкову невістку, щоб не розсваритися з чоловіком, стосунками з яким вона дорожила.
— Мамо, а ти що так пізно? Сталося щось?
— Ой, та що ви справді заладили. Сталося… сталося. Порада мені твоя потрібна.
— Так, я слухаю.
Пізніше з’ясувалося, що Марина Львівна вирішила купити робот-пилосос. Однак у техніці вона зовсім нічого не розуміла. Тому була потрібна допомога сина.
Тільки одне було незрозуміло, чому це питання не могло почекати до вихідних? Зрештою, у Вадима зараз доволі напружений графік і сил під вечір практично не залишається. А тут ще свекруха пристає зі своїми питаннями.
— Так, звичайно. Давай подивимося. Світланко, приготуєш поїсти?
— Так, добре.
— Мамо, ти будеш?
— Ні, я не голодна. А ось від чаю б не відмовилася. Дивно, що твоя дружина не додумалася раніше запропонувати.
Світлана стиснула кулаки і пішла на кухню. Їй дуже хотілося висловити свекрусі все, що вона про неї думає. Але вкотре довелося стриматися.
Таке відчуття, що у Марини Львівни була така розвага — випробовувати нерви Світлани на міцність. Найголовніше було не піддаватися і не дозволити вивести себе.
Приблизно ще дві години Марина Львівна і Вадим вибирали робот-пилосос. Потім після довгих суперечок, вони зійшлися на думці й свекруха пішла. Тільки з умовою, що завтра вони поїдуть купувати.
У цей момент Світлана мила посуд, хоча вже валилася з ніг і мріяла про те, щоб просто лягти спати.
— Усе гаразд? — запитав її Вадим.
Він прекрасно розумів, що дружина його чимось незадоволена. У той момент було не складно здогадатися чим саме. Однак він вирішив її перепитати.
— Ти ще питаєш…
— А що не так, Світлано? У тебе таке обличчя…
— Так, у мене таке обличчя, напевно, тому що навіть після роботи я не можу знайти й спокою у власному домі.
Тут Світлана прикусила язика і зрозуміла, що це не зовсім її дім. Втім, суть претензії на адресу чоловіка була цілком зрозуміла.
— Ти знову про мою маму?
— А про кого ж іще?
— Світлано, ти ж прекрасно розумієш, що їй більше нікому допомогти. Я в неї єдиний син. Це вас у твоїх батьків двоє — ти і брат.
— Так, але навіть якби я була одна, вони все одно б до нас не лізли.
— Ну, не скажи, — почав сперечатися з нею Вадим.
— А я ось скажу. Мало того, що твоя мама не вперше вже приходить на ніч дивлячись, так ще й принижує мене постійно.
— Неправда!
— Ще й яка правда! А ти мовчиш і вдаєш, що все це в порядку речей. Я не можу так більше!
Оскільки Світлана була за своєю натурою не скандальною людиною, Вадим розумів, що її дійсно почала зачіпати ця ситуація і він пообіцяв поговорити зі своєю матір’ю.
У цей момент вона зраділа й подумала, що тепер ситуація точно зміниться на краще. Однак те, що стало відбуватися далі, вразило її.
— Ну що, думала хитріша за всіх? — з такої фрази почала розмову по телефону Марина Львівна.
— Ви про що?
— Про те, що не смій промивати мізки моєму синові, чуєш? Дружин у нього може бути скільки хочеш. Сьогодні ти є, а завтра розлучився. А мати в нього одна!
Тут Світлана вже не витримала і розридалася в слухавку.
— Я думаю, що ти мене почула. І так, сьогодні я знову до вас прийду. Пральна машина зламалася. Будемо нову вибирати.
Чи про таке життя Світлана мріяла? Навряд чи. Адже вона погодилася вийти заміж за Вадима, а на додачу ще й його матір отримала. Ні, не про таке вона точно мріяла.
***
Іноді подарунки від родичів мають свою ціну, і ця ціна — спокій. Коли фінансова допомога перетворюється на інструмент маніпуляції, навіть найміцніші стосунки можуть дати тріщину.
Щасливе сімейне життя будується не на грошах, а на повазі та встановлених кордонах.
А чи доводилося вам, дорогі наші читачі, стикатися з родичами, які використовували свою фінансову допомогу як інструмент маніпуляції?
