Новорічне свято наближалося дуже швидко. Останні дні року, що минає, миготіли непомітно і здавалося, що вже нічого не встигнути. Люба бігала по магазинах, сподіваючись вибрати підходящі подарунки своїм близьким і друзям, але нічого не виходило. І вона вирішила купити всім подругам однакові подарунки. А що, такого ніколи ще ніхто не робив. А вона зробить. Вона помітила в парфумерному відділі велику чергу. Про всяк випадок зайняла, і вже в натовпі почула, що стоять тут за парфумами обмеженої серії.
З розмов Люба зрозуміла, що за парфумами цими всі модниці полювали давно, але завезли їх раніше запланованої дати, і тепер багато хто буде гірко розчарований.
— От же підфортило! – подумала Люба, передчуваючи безмірне щастя подруг.
Собі вона теж вирішила купити флакончик і забрала якраз усі залишки.
Жінки, які стоять за нею, почали обурюватися, кричали на продавців, що в одні руки потрібно було обмежити продажі, хтось намагався запропонувати Любі подвійну ціну, але тим сильніше вона переконувалася, що подарунки ідеальні, і поспішила вибратися з натовпу, що обступив її.
Батькам теж змогла купити те, що їм неодмінно сподобається, і, щаслива, вирушила додому, де на неї мав чекати чоловік мрії, від якого в цей Новий рік вона чекала пропозиції руки і серця. Чекала, щоправда, вона вже четвертий рік поспіль і була впевнена, що цього разу диво станеться точно.
Але він не прийшов. Люба спробувала зателефонувати і з’ясувати, чи не трапилося щось, але на її дзвінок відповів жіночий голос, який повідомив, щоб вона забула цей номер і не руйнувала сім’ю.
Таке одкровення отримати перед чарівним святом було вище її сил. Поступово в голові почав вибудовуватися пазл, що пояснював його доволі дивну поведінку. Новий рік вони зустрічали окремо всі ці роки, до неї він приїжджав під ранок, пояснюючи, що батьки у віці, і традицію сім’ї зустрічати Новий рік у тісному колі порушувати неможливо. Тепер вона зрозуміла, чому всі вихідні проводила сама і чому на дзвінки він завжди відповідав тихо і швидко прощався.
Люба опустилася на підлогу і завила, як поранений звір. Вивів із роздумів дзвінок батьків. Вони повідомили, що запрошені до маминої сестри і Любу теж запрошують із собою, але вона відмовилася. Вирішила привітати батьків заздалегідь і всю Новорічну ніч провести на самоті… гордій… не знаючи, щоправда, чим уже тут можна пишатися.
З подругами теж зазвичай зустрічалися заздалегідь, а цього разу вони запропонували зустріти Новий рік у широкому колі. Вирішили зняти заміський особняк і повеслися від душі у великій галасливій компанії. З караоке, танцями, вікторинами. Загалом, бажали веселощів…
Люба всіма виправданнями намагалася відмовитися, але її відмовки не приймалися.
— Ну що я там буду робити? Ви всі з чоловіками, а я одна…
— Нічого, Любань, ми тобі діда Мороза знайдемо, – віджартовували подруги.
На відчайдушний крок Люба зважилася вже в останній момент.
Та й подарунки дуже вже хотілося подарувати подругам.
Про діда Мороза вони не жартували. Було запрошено і діда Мороза зі Снігуронькою, і велика система караоке чекала на них, загалом, намічалося найграндіозніше свято.
Дід Мороз зі Снігуронькою не підвели. Організовано все було професійно.
— Це чоловік із дружиною, – шепотіла Любі Танька, – у неї своя агенція святкова, аніматори всі відмовилися 31 грудня працювати в ніч, то їй самій довелося, і чоловіка притягнула, бо оплачено було наперед, а в нього свій великий бізнес. Уявляєш, як такому мужику себе в шубі цій почувати!
— Мабуть, мотивація непогана, – припустила Люба.
— Та яка там мотивація, кажуть, та ще стерво, а він не може від неї піти, бо одружився по зальоту в юності, а в неї трапився викидень і тепер дітей не може мати, а він себе винним почуває і терпить усе. А вона випити любить… Галинка з її помічницею спілкувалася, так та все видала…
— Недобре, – похитала головою Люба, – ось так довіряй потім співробітникам.
— А чого ж співробітникам не довіряй, вони співчувають чоловікові просто…
Періодично діда Мороза зі Снігуронькою запрошували до столу. Він пив сік, а вона і міцні напої не пропускала. Настав час дарувати подарунки. Люба дістала з пакета красиві коробочки і привітала подруг, бачачи, як блищали їхні очі.
Очі Снігуроньки теж заблищали:
— Це ж… Я мріяла про ці парфуми… Обмежена серія. Але… як вам вдалося їх купити, та ще й у такій кількості? Мені сказали, що їх пізніше завезуть, а завезли раніше. Я не встигла….
Вона почала просити жінок продати їй за будь-які гроші флакончик парфумів, але всі відмовлялися, посилаючись на те, що це подарунок.
— Ну, у тебе ж не подарунок, – звернулася вона до Люби, продай свої! Будь-яку ціну назви, не поскуплюся. Ти знаєш, скільки я чекала на цю партію!
— Ні, вибачте, я не можу… я вже користувалася, – пояснювала Люба.
— Ну і що, продай! Будь людиною!
Любі така наполегливість не подобалася і їй хотілося навіть покинути свято. Але вона розуміла, що псувати настрій подругам через якусь неадекватну найняту актрису Снігуроньку не варто.
Після чергового тосту і чергової випитої Снігуронькою чарки, вона взялася за своє:
— Не потрібні гроші тобі? А може, тобі мужик потрібен? Ти дивлюся, одна, одненька! Як я відразу не здогадалася?! Забирай! Забирай Мороза мого! За парфуми! Не відмовляйся…
Люба намагалася заспокоїти жінку в білій шапочці, що з’їхала, але та не вгамовувалася.
Гості почали аплодувати і кричати:
— Погоджуйся!!!
Дід Мороз стояв біля вікна, схрестивши руки на грудях і розуміючи, що заспокоїти свою дружину йому не вдасться.
Снігуронька випила ще кілька чарок, не закушуючи, і, схопивши діда Мороза за руку, потягла до Люби:
— Бери, не соромся, такі Морози, знаєш, на дорозі не валяються, і всього лише за якісь парфуми!
Вона простягнула руку.
Люба витягла з сумочки парфуми, поклала жінці в простягнуту долоню і, вискочивши на вулицю, в чому була, кинулася бігти. Не відчуваючи морозу, вона бігла, вливаючись гіркими сльозами, від відчаю, від самотності, від усієї ситуації, що сталася.
Люба почула ззаду сигнал автомобіля і зупинилася, нарешті усвідомивши, що ризикує перетворитися на крижинку на місці.
Дід Мороз відчинив дверцята і жестом запросив Любу в машину.
Вона, не роздумуючи, сіла на переднє сидіння і, обхопивши себе руками, затремтіла як осінній листок.
Дід Мороз налив із термоса напій і простягнув Любі:
— Пийте терміново чай гарячий.
Тремтячими руками вона прийняла чашку, і стукаючи зубами об край, спробувала випити вміст.
Чоловік направив на неї потоки теплого повітря, зняв шапку з бородою і кинув на заднє сидіння, а коли Люба трохи відігрілася, заговорив:
— Ну що, кажи адресу, поїдемо до тебе, раз ти мене купила! За парфуми! – чоловік усміхнувся.
Люба уважно на нього подивилася.
Вельми привабливий чоловік, років тридцяти пʼяти, брюнет із сумним карим поглядом. Скроні припорошила павутинка сивини, і Любі це здалося не дивним із такою дружиною.
Вона тихо назвала свою адресу.
***
…Минуло три роки.
Подруги знову вирішили влаштувати грандіозне свято.
— Любань, ми чекаємо на тебе з твоїм Морозом.
Люба подивилася на чоловіка:
— Дівчата запрошують Новий рік зустрічати в особняку. Ти як на це дивишся?
— А давай як завжди, разом, удома, самі…
— Вибачте, дівчатка, але без нас… та й до того ж, нам не можна перевтомлюватися…
Люба загадково посміхнулася, хоча подруги не могли бачити її посмішку.
— Ось це новини! Ну вітаємо. Ну, тоді інша справа! Тоді без образ… До речі, парфуми твої досі бережу, користуюся в рідкісних лише випадках. Не дарма Снігурка й мужика не пошкодувала заради них…
Люба поклала руки чоловікові на плечі.
— Не уявляєш, як я щаслива з тобою.
— А я з тобою… І не шкодую, що погодився тоді піти на той банкет у ролі діда Мороза, що приїхав до тебе, хоча спочатку вважав це жартом, що ти запросила разом зустріти Новий рік, і що залишився з тобою назавжди. До речі, я забув тобі сказати, я заплатив їй за те, щоб поїхала з країни і більше нас не турбувала.
За вікном уже лунав галас передноворічної метушні, по телевізору транслювали святкові передачі, а два люблячі серця билися поруч в унісон, розчиняючись одне в одному й зовсім не зважаючи на те, що відбувається навколо…
