Чоловік зайшов додому й охнув…
Півроку тому йому подарували маленьке кошеня, яке назвали Кулею. Племінниця, яка іноді приїжджала до нього в гості з родиною, знайшла малюка на вулиці. І, передаючи з рук у руки, сказала:
— Ти живеш один. Усе ніяк собі пару не знайдеш. Робота в тебе нервова. Водій автобуса. Прийдеш додому, а тут тобі раді. Кішки – вони затишок створюють і спокій…
О як! Він і повірив. А що, думає. Може, й справді. Приходиш додому, весь здертий пасажирами і водіями, які не бажають поступатися дорогою, а тут тобі – лежить спокійно на диванчику. Нявкає і муркоче. Радіє, на руки лізе і гладитися хоче.
Ну, ви, звичайно, розумієте, пані та панове, це він через недосвідченість так думав. Кіт не виправдав його очікувань. І з слухняного і приємного малюка перетворився на підлітка пубертатного періоду. Сидіти на руках і гладитися він не любив, а ось бавитися… Скільки завгодно!
Через недосвідченість чоловік купив мухобійку, якою лупив мух. Маленьких вертких або величезних, званих чомусь навозними.
І стежив Кулька за чоловіком, який лупить мух з розмаху, дуже уважно. Запам’ятовував, напевно, інформацію збирав. І одного разу вирішив догодити своїй людині. І догодив…
Ну, так от, повернемося до того моменту, з якого почали.
***
Чоловік увійшов у будинок і охнув. Нічого! Рівним рахунком нічого більше не лежало і не стояло в його квартирі. Розгром був такий, що можна було припустити те, що дві банди гангстерів влаштували спеціально в нього вдома розбірку і орудували вони… битами!
Стільці були перекинуті. Вази, склянки і взагалі все, що стояло або лежало на столі, підвіконнях і тумбочках, тепер вкривало підлогу, рівномірно розподіливши осколки скла, глини і пластмаси…
Штори нагадували смужки спідниці якоїсь модниці, а на кухні… Кетчуп перетікав у солоні помідори і варення. Тут же акуратними гірками були розсипані сіль, цукор і перець. Виделки і ложки валялися купками. Штори на кухні були обірвані разом із палицями і лежали в усій цій розкоші, а на абсолютно порожньому обідньому столі… Сидів дуже задоволений Куля, і перед ним була муха. Величезна, як літак. Куля дивився на людину очима переможця і задоволено бурчав.
Ну, зараз! Зараз людина похвалить його. Цілий день, не покладаючи лап і не шкодуючи зусиль, він носився квартирою, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може пред’явити її й отримати цілком заслужену нагороду.
Від таких приємних думок Кулька аж лапами став перебирати.
Чоловік підняв стілець і опустився на нього. Він не знав, що робити спочатку. Прибирати, вечеряти чи сварити Кулю, але довго роздумувати йому не довелося. Тому що у двері подзвонили. Він піднявся і, пройшовши в передпокій, відчинив. Тепер його здивування стало ще більшим.
У коридорі стояли троє поліцейських, а за ними – чоловік десять сусідів.
— Нам подзвонили… – почав один із них.
— Багато разів, – додав інший. – І сказали, що у вас у квартирі відбувається щось дуже погане. Падають меблі й б’ються тарілки. І долинає страшний вереск і виття. Чи не могли б ви дозволити нам пройти у квартиру і переконатися, що все гаразд, а ви… про всяк випадок… підніміть руки, будь ласка, схрестіть їх на голові й відійдіть у дальній кут кімнати.
Сусіди дивилися на чоловіка зі страхом і осудом.
— А-а-а-а-а… Ось воно що, – сказав чоловік. І продовжив: – Проходьте, будь ласка!
Він відійшов у дальній кут кімнати і схрестив руки на голові.
Поліцейські ходили квартирою, спостерігаючи страшний розгром і щось шукали, переходячи з кімнати в кімнату.
— Що ви шукаєте? – поцікавився чоловік.
— Тіло, – відповів один із поліцейських. – І ваше пояснення того, що сталося.
— Ах, тіло! Тіло я вам зараз пред’явлю, – погодився чоловік.
Поліцейські миттєво насторожилися. Обережно, по стінці, намагаючись не робити різких рухів, чоловік пройшов до кухні. І, відчинивши двері, зробив широкий жест.
— Будь ласка! – сказав він. – Ось тіло.
Поліцейські, відштовхнувши його вбік, ввалилися в кухню.
Тіло сиділо на столі й нахабно посміхалося. Тілу подобалася увага. А перед ним, серед купи битого посуду і розкиданої їжі, лежала муха.
Кілька секунд у кімнаті панувала тиша, поки поліцейські приходили до тями й оглядалися. А потім у їхніх очах почало прояснюватися. Першим засміявся той, який почав розмову, а слідом за ним прорвало й інших.
Вони реготали і не могли зупинитися, а Куля дивився на них і на чоловіка переможним поглядом, ніби кажучи: «Ну ось. Ти бачиш? Усі задоволені. А це означає, що не дарма я старався!».
Потім поліцейські ще півгодини фотографувалися з мухою і Кулею на руках на тлі влаштованого їм розгрому. Усі сміялися і були дуже задоволені. Найбільше був задоволений кіт. Ще б пак! Усі гідно оцінили його старання.
***
Коли поліція і сусіди пішли, чоловік знову присів на стілець.
— Я вам допоможу, – почув він голос і повернувся.
Поруч стояла жінка з першого поверху.
— У мене вихідний сьогодні, – сказала вона і посміхнулася. – Ви самі провозитеся до ночі, а разом ми швиденько впораємося.
— Мені так незручно напружувати вас, – зніяковів чоловік.
— Що ви! – посміхнулася йому у відповідь жінка. – Усе нормально. Мені все одно нічого робити. Я одна. Нікого в мене немає. Тільки мама. У неї квартира недалеко. А ви будете якось карати цього паскудника, ну, або хоча б сварити? – запитала вона і кивнула на Кулю.
Той сидів на столі в кухні й ганяв правою лапою жирну муху.
— Що ж, сварити… – зітхнув чоловік. – Зараз вилаю…
Він встав і, підійшовши до Кулі, взяв його на руки:
— Ти ж бридкий який падлюка! Хіба можна так робити? Ні. Не можна.
Куля перебирав лапами – тато лаяв його. До того ж так гарно й ласкаво, що втриматися було неможливо, і він, потягнувшись догори, лизнув свою людину просто в ліву щоку, а чоловік… Поцілував його в ніс.
— Ну і славно. Ось і молодець, – сказав він Кулі. – Значить, усе правильно зрозумів. Щоб більше такого не робив.
І опустив кота на підлогу. Куля задер хвіст і пішов тертися об ноги жінки. Та сміялася.
— Як ви гарно його насварили, – усміхнулася вона. – А чому я вас раніше не помічала?
— Не знаю, – відповів чоловік. – Може, тому, що я раніше нещасним був, а тепер, як у мене Куля з’явився, одразу щастя додалося.
І він рукою показав на розгром, влаштований котом.
Жінка набрала телефон знайомого майстра, і назавтра чоловікові поставили міцну дрібну сітку на всі вікна. І Куля тепер міг вільно лежати на підвіконні й дивитися на пташок і великих жирних мух.
А жінка і чоловік прибрали весь безлад, винесли і викинули весь розбитий посуд, помили підлогу, зняли порвані штори. І поїхали по магазинах вибирати нові.
Повернулися вони надвечір, чоловік накупив усякої закуски і дуже смачний тортик. І пляшку ігристого. Ну, ви розумієте, пані та панове. Щоб відсвяткувати новосілля. У стару квартиру. Разом із жінкою.
Вони сиділи за столом у кухні, їли, пили й говорили. І їм було добре, а особливо добре було Кулі. Він лежав на колінах жінки і задумував… нову допомогу татові.
***
Загалом, усе закінчилося чудово. І Куля, зрозуміло, відчайдушно допомагає двом. Татові й новій мамі. Яка прийшла в їхню квартиру єдино тому, що знайшла його, Кулю. І визнала в ньому свого рідненького кота.
І тато з мамою тепер разом усувають наслідки його допомоги.
А що ж ви собі думаєте?
А як інакше?
А інакше ніяк.
