Учора мама попросила бабусю зводити нас із Вовкою в перукарню.
— Обросли зовсім, – скуйовдила вона наші шевелюри. – Завтра сходіть. Тут недалеко. У сусідньому будинку.
Завтра настало.
На думку бабусі, завдання стояло нескладне. Про всяк випадок вона запропонувала мамі свою допомогу з цією процедурою, з метою економії бюджету, але мама відмовилася.
— Та там небагато вийде на двох.
— Та я й задарма їх обскубу. Справа нехитра, – заперечила бабка. – Я он діду, сама зачіску роблю.
Я подивився на діда і зрозумів, що носити таку зачіску у мене немає жодного бажання. Навіть я краще зможу постригти. Я був готовий з метою економії бюджету розбити нашу з Вовкою скарбничку, але постригтися у людини, яка не має на увазі під стрижкою – обскубати аби як волосся на голові.
Йти до цирюльні вирішили після обіду. Після тихої години. Дід відмовився з огляду на те, що стригтися він не збирається. Ні до обіду ні після, а просиджувати штани за компанію він і вдома може. І пішов у кімнату, подрімати, поки його ніхто не чіпає. Бабця оголосила годину тиші, і нас із Вовкою, оскільки спати ми не збираємося, видворили на кухню, бо бабця для тихої години зайняла нашу кімнату.
— Через годину розбудіть мене, – сказала вона нам і зачинила двері.
Вовка не дуже любив стригтися. Точніше, він побоювався перукарів. Коли він був молодшим і його перший раз повели підрівняти волосся, тітка перукар вирішила його підбадьорити і пожартувала. Вона сказала йому, що буде акуратніше стригти Вовку, щоб ненавмисно не відрізати такі гарні вуха.
Не знаю, наскільки вуха у Вовки були красивими, але його шокував сам факт, що під час стрижки вуха можуть ненавмисно відрізати. І все. Бажання стригтися у Вовки відрізало замість вух. Того дня йому не вдалося зробити зачіску. Тільки через місяць так-сяк його змогли затягнути в крісло, пообіцявши йому після стрижки купити вантажівку. Не знаю, що там Вовка думав, але його вдалося вмовити. Мабуть, вантажівка була потрібніша йому, ніж власні вуха.
Відтоді до перукарів він ставився з обережністю і недовірою.
І тут, поки бабка з дідом спали, а ми прохолоджувалися на кухні, мені прийшла ідея.
— Вовка. А давай я тебе пострижу, – запропонував я йому.
— А ти вмієш?
— Краще за бабку – це точно, – запевнив я його, – Мені в школі завжди гарні оцінки ставлять на уроці праці, коли ми вирізаємо що-небудь ножицями з паперу.
І я його запевнив у тому, що гірше не буде. Можна просто спробувати. Раптом я майбутній перукар? Якщо вийде не дуже гарно, то нам усе одно йти стригтися і там його дострижуть.
Обережно прокравшись у кімнату, де спав дід, я дістав із комода ножиці, якими мама кроїла тканини, і метр. Метр я взяв для точності.
За моїм задумом я з нього збирався зробити типу пов’язки на голову Вовці, щоб вийшло рівно. Усе, що нижче пов’язки, акуратно підстригти, а вище вже легше буде. Там тільки зайве волосся з маківки зрізати.
Мені це здалося простіше простого.
За всіма правилами я посадив Вовку на стілець і накрив його плечі рушником. Потім розчесав, щоб волосся рівно лежало на голові. Після цього взяв метр і пов’язав його навколо голови. Почав із чубчика. Це було для розминки і виявилося зовсім просто. З метром я вгадав. Я хвацько відстриг усе, що було нижче пов’язки. Те, що вийшло рівно, можна навіть було не сумніватися.
Надихнувшись своїм успіхом, я продовжив.
Наступним етапом йшли вуха. Знаючи, що Вовка дуже переживає за них, а вантажівку я пообіцяти йому не можу, я придумав таке.
Щоб вуха не стирчали вгору і не заважали, я взяв дві прищіпки з ванної. Знайшов нитки і, прив’язавши їх з одного боку до прищіпок, а з іншого – до невеликих тягарців, я причепив їх до Вовчиних вух так, що вони більше не стирчали в нього, а висіли вниз. Крім безпеки, це ще виявилося дуже зручно. Тепер вуха не заважали стригти з боків. Я навіть подумав, що коли ми підемо в перукарню, треба буде запропонувати їм свій винахід.
Для початку виходило все навіть дуже непогано. Я почувався природженим перукарем. Ножиці наче зрослися з моєю рукою і були її продовженням. Трохи складніше було з потилицею. Там волосся було побільше. Звичайно, я усвідомлював, що виходить не ідеально. Місцями залишалося волосся, що стирчало, але його я вирішив залишити наостанок, коли з основним волоссям буде покінчено.
Загалом, намучився я з Вовчиною стрижкою. Навіть пальці втомилися. Я відчував, що на основну стрижку сил не залишається. Трохи підрівняти Вовку можна буде вже в перукарні. Та й час уже виходив. Треба було будити бабусю. І я вважав, що є чим похвалитися. Може, навіть запропоную їй діда постригти. З другого разу явно краще вийде.
Я сказав Вовці, щоб він сидів і не ворушився. Зараз приведу бабусю і почнемо її дивувати.
Бабця увійшла на кухню і, протираючи сонні очі, спочатку не зрозуміла, у чому річ. Чому Вовка сидить укритий рушником і навіщо йому прищіпки на вухах. Потім вона побачила волосся на підлозі й одразу остаточно прокинулася.
— Можна прищіпки зняти? – нив Вовка. – Вуха вже болять.
— Здивована? – запитав я в бабці з гордістю в голосі, звернувши увагу на її явно вже здивований погляд.
— Не те слово, – відповіла бабця, оглядаючи Вовчину голову з усіх боків. – Я думала ти мене вже навряд чи зможеш чимось здивувати. Але ти перевершив сам себе. Мало того що ти фахівець у педіатрії, так ти, виявляється, майстер на всі руки. Тільки вони з дупи в тебе ростуть. Ти навіщо дитину обскуб?
Вовка з недовірою подивився на мене. З моїх слів вийшло все ідеально. Ну майже ідеально, а бабця, судячи з усього, стверджує зворотнє.
— А метр-то чому на голову пов’язали? – здивувалася вона ще раз.
— Щоб рівно вийшло, – відповів я.
— Про прищіпки на вухах я навіть питати не буду. Куди мені своїм мізерним розумом зрозуміти блукання геніальних ідей у твоїй голові. Але я дедалі більше переконуюся, що голова в тебе теж росте з того ж місця, звідки й руки.
Бабця відчепила прищіпки з вух Вовки і зняла пов’язку.
Стрижка вийшла несподіваною.
Тепер настав час здивуватися навіть мені.
Вовка був схожий на Вакулу з фільму “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. Саме цей персонаж першим спав мені на думку для порівняння. Точніше, зі схожого була тільки нова зачіска Вовки. Але навіть у кіно зачіска була куди більш схожою на зачіску, ніж те, що вийшло в мене. Було схоже на те, ніби Вовка насправді лисий, а на голові щось лежить. З майже рівними краями.
— Господи. Спочатку можна було тільки здогадуватися, що ти дурник, а тепер це видно неозброєним поглядом. Так би й залишити, щоб одразу видно було, та мати ваша не зрозуміє. Діда, чи що, розбудити. Нехай посміється над вами.
Я так зрозумів, що бабуся стрижку не оцінила.
Відправивши Вовку подивитися в дзеркало на клоуна, вона запропонувала на стілець сісти мені. Сказала, що раз одного вже не треба стригти, то другого теж треба довести до стадії – я в мами дурник. Щоб наочно це було видно.
Бабка мене, звісно, стригти не стала. Вона сказала, що не претендує на головний приз у конкурсі зачісок і повела нас у перукарню. Мене треба було постригти, а з Вовкою щось зробити. Наскільки це можливо.
Ми прийшли і зайняли чергу.
Бабка порадила Вовці шапку не знімати, але якщо він захоче, то нехай попередить її. Вона тоді спочатку візьме по гривні з усіх. Таке безкоштовно показувати не можна.
За кілька хвилин підійшла наша черга.
Першим бабуся повела Вовку.
— Шапку знімай, – сказала перукарка, коли Вовка сів у крісло. – Чи ви шапку прийшли стригти?
— Ти, мила, рано жартуєш, – промовила їй бабуся. – Перш ніж він зніме шапку, хочу попередити, що я до цього жодного стосунку не маю.
Вовка зняв шапку, і тітка перукарка стала третьою людиною, яку сьогодні здивувала стрижка Вовки – Вовка не здивувався, а діда будити не стали. Бабуся сказала, що не дай Боже він не витримає це все, а в її життєві плани це не входить.
— Тааак… – крутила Вовчину голову перукарка. – Що я можу вам сказати… Хіба що підстригти його під горщік.
— Не знаю, під який там горщік ти його хочеш стригти, але під дурника його старший уже постриг. Пострижи так, щоб батькам не соромно було його показати.
— Ну, я, звісно, спробую зробити щось із цим. Може, простіше під нуль?
— Під нуль не треба, – заперечила бабця. – Під нуль у них із братом у голові всередині. Нехай хоч зовні хоч щось буде.
Загалом, Вовку постригли. Залишили йому трохи волосся, щоб не ходити лисим.
Коли черга дійшла до мене, бабця запропонувала зрівняти нас під одну стрижку, але я відмовився зрівнюватися. Якщо Вовці байдуже, яким у садок ходити, то мені в школу ніяк не можна із зачіскою як у Вовки. Та й навіщо?
У мене ж вистачає на голові волосся для нормальної стрижки…
