Наші відносини від початку були складними. У нього дружина, я після розлучення. Потім народження його дитини, її розлучення, моя депресія. Згодом ми почали зближуватися.
Переживали справжнє кохання одне до одного, але моя свідомість була покалічена: я вчилася не емоціонувати, приймати факт, що ми подорослішали, стали іншими, але мені завжди було мало його уваги. Крім того, він дуже довго йшов до нашого возз’єднання. Жили ми у різних містах, бачилися рідко, але готувалися купити спільне житло.
Однак моя остання істерика стала для нього останньою краплею — він закрився і не спілкується зі мною. Але підтримує стосунки з моєю дитиною та фінансово нас забезпечує. Через пів року таких стосунків я зрозуміла, що своїми сумнівами та образами я зачіпала його чоловічу гідність.
У мені кохання не пішло, не згасло. Але я не знаю, як зблизитись, як помиритися, як повернути його. І що взагалі робити? Він не хоче мене бачити, тому що в нього прокидається до мене дуже сильні почуття, тому віддає перевагу спілкуванню на відстані.
Аліна, 34 роки
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…