Наші відносини від початку були складними. У нього дружина, я після розлучення. Потім народження його дитини, її розлучення, моя депресія. Згодом ми почали зближуватися.
Переживали справжнє кохання одне до одного, але моя свідомість була покалічена: я вчилася не емоціонувати, приймати факт, що ми подорослішали, стали іншими, але мені завжди було мало його уваги. Крім того, він дуже довго йшов до нашого возз’єднання. Жили ми у різних містах, бачилися рідко, але готувалися купити спільне житло.
Однак моя остання істерика стала для нього останньою краплею — він закрився і не спілкується зі мною. Але підтримує стосунки з моєю дитиною та фінансово нас забезпечує. Через пів року таких стосунків я зрозуміла, що своїми сумнівами та образами я зачіпала його чоловічу гідність.
У мені кохання не пішло, не згасло. Але я не знаю, як зблизитись, як помиритися, як повернути його. І що взагалі робити? Він не хоче мене бачити, тому що в нього прокидається до мене дуже сильні почуття, тому віддає перевагу спілкуванню на відстані.
Аліна, 34 роки
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…