Я заміжня. Сім’я як у всіх, все є, дочка, достаток, мир, спокій, стабільність, надійність, чоловіче плече – та ще багато чого можна писати. Все те, про що мріє будь-яка жінка. Але людина має таку якість, якщо має все, то хочеться ще більшого. Ось у мене так само.
Я ніколи не була ласа на гроші, жила в дитинстві не дуже багато. Вийшла заміж, жили теж одразу не дуже в достатку. Потім чоловік працював, виріс по роботі, за 10 років спільного життя став заробляти добре, і ми все маємо. Це я до того, що я нічого не потребувала, але в мене була всередині порожнеча.
Я по своєму темпераменту дуже емоційна, а чоловік спокійний. Ми як протилежність – плюс та мінус. Він – чудова людина, але з ним часом дуже нудно. Він мене не дуже добре розумів з перших днів нашого знайомства, а я з ним уже 13 років, 10 років у шлюбі.
І одного разу я від нудьги вирішила зайти в чат – хотіла знайти собі співрозмовника, з яким я могла відкрито спілкуватися і просто відволіктися від побуту. Я познайомилася з чоловіком, він був одружений, ми з ним спілкувалися дуже довго. Щодня ми листувалися тільки, я його не бачила, і ми вирішили обмінятися фото, записали голосові повідомлення. От знала б, краще б цього не робила!
Спілкуючись далі, він почав виявляти до мене особливу увагу. Став часто скаржитися на дружину, говорив про неї гидоту. Я не звернула на це увагу одразу, дуже шкода, що це розумієш пізно. Ми продовжували спілкуватися з ним тісно, відверто, ділилися секретами, увійшли одне до одного у довіру. Я вже не могла не написати йому «доброго ранку», і ми спілкувалися дуже часто вдень.
Мені здавалося, що мене ніхто так у житті не розумів, як він. Я із задоволенням чекала на його повідомлення, жила цим. Настав час, коли ми одне одному зізналися в симпатії, в тому, що дуже добре одне з одним просто у цьому віртуальному світі. Мене це затягнуло, прив’язало, я просто захоплювалася ним.
Ми часто говорили по телефону. Я просто загубилася насправді і жила віртуальним життям. Ми жили з ним за 800 км. одне від одного. І я ловила себе на думці, що я дуже хотіла б його побачити. Він освідчувався мені в коханні, казав, що хотів би наші стосунки витягнути у світ і таке інше. І через 8 місяців нашого роману, ми побачилися.
Я довго наважувалась на зустріч, але я йшла до нього, і мене просто несли крила. Я, як маленька дівчинка, яка вірила у казки, летіла до нього. Знала б наслідки, ніколи б цього не робила.
Ми зустрічалися з ним рідко, ми мали інтим, ми були коханцями. Так, я з ним літала, він був той, з яким я хотіла б бути завжди. Я закохалася в нього набагато пізніше за нього, як він казав. Я жила та була щаслива. Ми з ним дуже хотіли бути разом, вирішили розповісти нашим половинкам. Адже так продовжуватися не могло, ми жили в обмані.
Я все розповіла чоловікові. Було дуже багато драми. Він теж дружині сказав, вона також страждала. Ми всі страждали від цього дуже, жили у стресі – він там, я тут, але не разом.
Я не наважувалася до нього їхати, хоча він пропонував мені жити разом і таке інше. У мене дочка, у нього дочка – я заради дітей не хотіла завдавати їм страждань, хоча багато чого ми вже наробили. У результаті ми продовжували бути коханцями після цих драм. Як же це бридко навіть писати! Я була на другому плані, просто жила як у смітнику, одночасно була щаслива, але розуміла всі наслідки.
Ми з ним незабаром надовго розлучилися, місяць не спілкувалися. Я дуже страждала, я вмирала без нього. У результаті ми знову зійшлися, живучи у сім’ях. Ми бачилися і були вже не як коханці. Наші половинки все знали і ми жили як сусіди. Це дуже болісно – жити, любити та розуміти, що не будемо разом.
Він пропонував мені вийти за нього заміж. Але я не наважувалась просто поїхати до нього, він їздив сам. Ми вирішили розлучитися (як добре, що я цього не зробила!). Були вмовляння, що він розлучиться першим, і потім я приїду до нього. Але нам не дала це зробити війна.
У результаті він залишився в іншій країні, втікши від війни, а я залишилася у війні жити, що досі роблю. І ми з ним розлучилися назавжди. Я не поїхала до нього, він просив, благав, але я не кинула у війні всіх своїх і я залишилася тут.
Виходить, я обрала сім’ю, а не його. Після цього він дуже мене образив і образив словами. І я просто не вірю в кохання, напевно, все було награно з його боку. Адже після того, як я йому відмовила, він просто викинув мене зі свого життя. Він так і не зрозумів мене.
