Одного вечора я підійшла до Миколи і кажу, що мені набридло копійки рахувати, особливо коли діти вже виросли і можна пожити для себе, наприклад, у санаторій з’їздити підлікуватися чи просто в морі купатись, але цього ми, на жаль, дозволити собі не можемо

Не знаю, як змусити чоловіка нормально заробляти? Усі чоловіки якось крутяться, метушаться, а мій відсидить на роботі вісім годин, отримає раз на місяць зарплату і вважає, що цього цілком достатньо. А якщо я починаю його лаяти за брак грошей, звинувачує мене ж у марнотратстві.

Каже, що нашого загального бюджету цілком вистачає на життя, а якщо я хочу якихось надмірностей, то сама й мушу більше заробляти. При цьому він недурний, з технічним розумом, цілком міг би стати успішним комп’ютерником.

Одного разу нам з мамою вдалося вмовити його записатися на курси програмістів, вона навіть частину навчання йому оплатила, але чоловік пробув там недовго і покинув, сказав, що важко, і розум уже не той. Роботу міняти теж не хоче, хоча можна було б підшукати щось із більшою зарплатою.

Каже, до колективу звик, а на новому місці тільки й чекай на якісь сюрпризи. Він лінивий і не любить змін. Якось ремонт затіяли, так трохи справа до розлучення не дійшла, скандали були страшні. Може, треба було тоді вже розлучитися!

Мені набридло копійки рахувати, особливо коли діти вже виросли і можна пожити для себе. Наприклад, у санаторій з’їздити підлікуватися чи просто в морі купатись, але цього ми, на жаль, дозволити собі не можемо.

Рушити сім’ю своїми ж руками теж страшно, невідомо, що попереду ще чекає, удвох все ж таки звичніше. Та й чоловіка шкода, він добрий, тільки такий інертний. Як би його розворушити, які правильні слова підібрати, може хтось підкаже?