На дачу Марина цими вихідними і не збиралася. Але похапцем минулої неділі вона забула в будиночку книжку, а в книжці були квитки на виставу на завтра. Ось і вирішила Марина, виявивши пропажу, швидко в п’ятницю з’їздити туди і назад. Чоловік працював допізна, а по темряві їхати не хотілося. Звільнилася вона о пів на третю, тому й вирушила на дачу сама, до восьмої думала повернутися додому.
В електричці було душно і багатолюдно. Марині навіть здалося, що всі після обіду, кинувши роботу, рвонули ближче до природи.
Щоб не пропустити свою станцію, Марина заздалегідь пройшла до виходу і встала біля вікна.
Пейзаж змінювався мало: дачні товариства, лісосмуга, потім дорога, слідом знову дачні товариства. Увагу Марини привернула дорожня пригода на перехресті біля самої станції. Одна з машин, з миготливою аварійною сигналізацією, була їй знайома, Марина обернулася – так і є, номер автомобіля сусідів по дачі.
Марина зітхнула. Неприємна ситуація, а так, зустрівся б по дорозі, довіз би сусід до ділянки, все швидше. На станції вийшло всього кілька людей, інші їхали далі до озера.
До дачного товариства жінці потрібно було пройти ще кілька кілометрів.
Спека йшла з Мариною в ногу. Ні вітерця, ні прохолоди в лісочку поруч із дачами не було. Були настирливі комарі та мошки, які шлейфом тягнулися травою і за спиною.
Марина додала кроку. Попереду з сумкою на коліщатках «весело» крокувала літня жінка. Здавалося, йшла не швидко, але наздогнати її до самого входу в дачне селище, Марина не змогла.
Ось залишилося дві вулиці і вона буде на місці. Коли повертала, серце завмерло. Дим. І точно з її ділянки. Марина тут же побігла, біля хвіртки довго не могла знайти ключ у сумочці, який уже кілька разів намацувала рукою, а дим усе піднімався в районі лазні й стелився за будиночком
Марина заскочила до себе на ділянку. Але лазня не горіла, та й нічого на ділянці не горіло. Із труби весело йшов димок, явно вказуючи на те, що лазню тільки затопили.
Марина навіть рот від подиву відкрила. Вона підійшла до своєї лазні. Ба! Відро стоїть десятилітрове, чуже, а в ньому Маринчені сортові помідори. Таких ні в кого з найближчих дачників немає. А в лазні голоси сусідів: Ольги та її доньки.
Торік кілька разів сусіди милися в їх лазні, але тоді питали дозволу. Лазню подружжя побудувало добротну, це була давня мрія чоловіка.
Тепер Марині стало зрозуміло, куди «випаровується» вода в літньому душі, зникає частина врожаю надзвичайно смачних помідорів, та й пісок зі щебенем, очевидно, не змило дощем, а відрами забрало. Немов прозріла. Але ж обговорювали з цими сусідами, що хтось краде, погрожувала камери поставити.
Ще тоді один момент здався Марині дивним. Ольга з чоловіком міркували так, ніби виправдовували тих, хто користується чужим. Виходить, що такі сусіди себе поганими й не вважають. Користуються, поки господарів немає, ніби як, не потрібно ж їм зараз. А те, що чуже, так і що?
Довго Марина не думала. Щойно в електричці дивилася ролик про те, як жінка сусідів відвадила до неї в город навідуватися. Тільки-но сусіди на своєму городі з’явилися, вона тут як тут: намисто з курячих лап начепила на шию, у чайнику дим якийсь розвела і давай по городу бігати, прокльонами сипати тих, хто її врожаю торкнеться або на землю без дозволу вступить. Сусіди злякалися і більше на її ділянку ні ногою.
Марина тут же кинулася в будиночок. На горищі у величезній коробці були іграшки старшої дочки, різні непотрібні речі. Бубон вона відклала відразу. Потім їй попалися ароматичні палички, теж дуже доречні.
Марина про книгу з квитками геть забула. Зараз їй хотілося одного – влаштувати шоу. Цей спосіб відвадити непроханих гостей їй здався кумедним і абсолютно не витратним.
Вона вискочила на вулицю, підпалила паличку і стала чекати, коли сусідка вийде. Ольга з’явилася майже відразу. Мабуть, затопили лазню, перевірила, чи є вода, та помила полиці й вийшла з лазні.
— Ой, Марино, привіт. – Оля схопила відро з помідорами, наївно припускаючи, що господиня ділянки ще не підходила до лазні, і понеслася до себе. За хвилину повернулася.
— А ми думали, вас не буде на вихідних, ти ж казала, що на виставу йдете в суботу, ось ми й затопили вашу лазню.
— Так, топіть, хто ж проти, Олю. Ви ж запитуєте…
— А ти чого приїхала?
— Та ось, знаєш же, що в нас урожай крадуть. Пішла я до бабки, що порчі наводить, вона мені заклинання написала, – тут Марина дістала порожній аркуш зошита, – каже, 100% допомагає. Потрібно тричі обійти всю ділянку і прочитати його.
Оля посміхнулася, немов анекдот почула, та небилицю якусь.
А Марина додала:
— А що, нехай не беруть чужого. Одразу на таких нелюдів нещастя посиплються. То зламається щось, то аварія трапиться, то здоров’я підведе.
Оля розсміялася і махнула рукою.
А Марина, поглядаючи на сусідську ділянку, почала ходити і під бубон, та запалену паличку слова бубоніти. Виглядало дивно, трохи смішно.
Але тут із будиночка вибігла дочка Ольги з телефоном.
— Мамо, мамо, тато до тебе додзвонитися годину вже не може.
Ось тут-то Марина почала зловтішатися. Відразу було ясно, що про аварію не знала сусідка. Без телефону в чужу лазню ходила.
Ольга стояла біля свого будиночка абсолютно біла, дивилася на Марину, яка від адреналіну, який нахлинув, трясла ногами і руками ще сильніше і швидше.
Щойно сусідка зникла у своєму будиночку, Марина одразу ж усе припинила робити, встромила паличку в землю біля літнього водопроводу і пішла шукати книжку з квитками. Потрібно було ще встигнути на вечірню електричку.
Наступних вихідних стало ясно, що сусіди лазню протопили, але не милися в ній. Та й помідори повернули, висипавши біля парника.
Одразу по садовій громаді поповзли чутки, що Марина у всіх сусідів урожай заговорила, буде він мізерним і несмачним, а всім, хто їм заважати жити почне, вона обіцяла накликати біду.
Але на це Марина з чоловіком тільки посміхалися. Тепер тиша в найближчих будинках, коли вони на ділянку приїжджають, ніхто навіть голосно музику не слухає. А паркан між сусідами все ж довелося поставити, так, для вірності. Та замок на лазню повісила Марина, і з роботи чоловік кілька муляжів відеокамер списаних приніс. Нехай буде. Краще виглядати жадібними в чужих очах, та користуватися своїм не озираючись, ніж приїжджати до порожніх бочок із водою, та обчищених грядок із кущами.
