«Це ж міна уповільненої дії! Я вже мовчу про те, що в доньки одразу після такої новини почалися проблеми з годуванням», — засмучено зітхає Лідія.
— Ой, як недобре! Може, якось спробувати налагодити? Я про годування, — співчуває подруга. — З трьох місяців на суміш — це ж дуже рано!
— Та я зрозуміла, що ти про годування, — невесело посміхається Лідія. — А от щодо другого питання, що вже можна налагодити? Усе вже налагоджено, як бачиш… Зятя, якщо чесно, бачити просто не можу!
Ні, ти не зрозуміла, він знав! Це не так, що від нього потайки дитина зʼявилася на світ. Зробив, так би мовити, «прощальний подарунок» жінці! Тільки майбутній дружині чомусь про це не розповів. І сваха гарна, вона теж знала, як виявилося.
— І що ж вона сказала?
— Ой, це взагалі сміхота! За її словами, половина чоловічого населення планети має позашлюбних дітей, просто не всі про це знають, ось так! — сердиться Лідія.
Три місяці тому Лідія стала бабусею.
У доньки, яку звати Аліса, зʼявилася чудова дівчинка. І взагалі, за доньку Лідія дуже раділа: чоловік любить, на руках носить, на те, що дружина йому подарувала донечку, він їй дорогу каблучку подарував. Старається, підробляє.
Вони ж кредит на житло взяли одразу після одруження. Щоправда, обидві мами допомогли з першим внеском, бо молодята ще зовсім юні.
Алісі зараз 25 років, чоловік на рік старший.
Враховуючи їхній роман, що тривав рік, та сімейне життя, яке налічує вже майже два роки, познайомилися вони ще зовсім молодими.
— Донька знала, що в майбутнього чоловіка був до неї роман. Цікавий такий романчик, — продовжує Лідія. — Він їй казав, що два роки жив із жінкою, яка старша за нього, але віку не уточнював. Аліса спитала, він відповів, що все в минулому, це було, мовляв, таке собі юнацьке захоплення.
— Нічого собі, захоплення! Два роки прожити разом — це не жарти! — вважає подруга. — І скільки ж йому було, коли почалося це… гм… захоплення?
— Двадцять із чимось, — відповідає Лідія. — Ти краще запитай, скільки років було тій дамі! Уявляєш, на шістнадцять років старша! Тобто зараз їй сорок два!
— Ой, ну, для досвіду молодому чоловікові, може, такі й потрібні, — посміхається подруга. — Тут і так зрозуміло, що майбутнього в них жодного не було. І ти сама знаєш, декого тягне на зрілих красунь, а якщо ще й жінка виглядає молодшою за свій вік, то…
— Та я й не кажу, що це щось протизаконне, — відповідає Ліда. — І, зрозуміло, все це довго б у будь-якому випадку не тривало, для життя чоловік обирає інше.
Але от, подаруночок він їй зробив прощальний, навіщо? І майбутній дружині про це ані слова не сказав!
Колишня кохана зятя справді дуже доглянута й не бідна жінка.
Гарна, вона й тепер виглядає молодшою за свій вік. Була заміжня, розлучилася, потім кар’єру будувала, гроші заробляла, а тоді зустріла юнака, і зав’язався роман.
Через деякий час молодий чоловік, як він сам висловлюється, «із цих стосунків виріс».
Мабуть, стало соромно, що свою даму він не може привести до товариства, та й взагалі… Жити в жінки, яка дуже непогано заробляє, м’яко кажучи, не дуже личить.
Розлучився з жінкою чесно, оголосивши про майбутнє розставання. І, як виявилося, просила його коханка лише про одне: зробити їй дитину.
Мовляв, вона нещодавно обстеження пройшла, здорова, довго до цього готувалася, зокрема й матеріально, тож хоче малятко від здорового, молодого й гарного чоловіка.
Ніяких претензій мати не буде, у свідоцтві про народження стоятиме прочерк, аліментів їй не треба, потрібна лише дитина.
Словом, майже донор, але природним шляхом.
Аліси тоді на обрії ще не було, хлопець із нею познайомився якраз через кілька місяців після урочистого розставання зі своєю колишньою дамою, коли тест показав дві смужки.
— Але ж він знав, що вона в цікавому стані вже, — вважає Лідія. — Яка різниця, якими в них були домовленості, моя донька мала повне право знати! Це ж не кошеня, куплене разом, залишити колишній.
Це ж дитина! Сьогодні вона не хоче встановлення аліментів, а завтра захоче? Або на визначення батьківства подасть? Або з нею трапиться щось, а дитина ще неповнолітня, і що тоді?
Колишня зятя народила хлопчика.
Вона справді не вимагає нічого від молодого чоловіка. Просто повідомила, що щаслива, що хлопчик здоровий і, здається, схожий на нього.
Потім побажала щастя йому з Алісою, коли він одружуватися зібрався. Була пара фотографій ще давно. І нещодавно теж.
Саме їх і побачила Аліса днями. Телефон чоловіка лежав, пароль вона знала, побачила, що прийшло фото — дитина, кумедний карапуз.
Чоловік заснув із донькою під боком, а вона ще не лягла, відкрила телефон, а там…
«Ти просив фото. Ось, лови. Ну, і як? Схожий твій син на твою донечку?»
В Аліси земля пішла з-під ніг, розбудила чоловіка, спитала прямо, що це. Він відповів. Прямо.
Сказав, що було просто цікаво порівняти двох дітей: їхню доньку й «того хлопчика».
Так і висловився — «той хлопчик», неначе він не має до хлопчика жодного стосунку. Просто цікаво стало!
Навіть образився на дружину: навіщо лізла в його листування, яким боком її це все стосується? Та дитина — дитина тієї жінки, у нього навіть по батькові інше. І прізвище, і взагалі.
Чоловіки біоматеріал здають, Аліса повинна так до цього і ставитися. Жінка хотіла дитину, він до неї добре ставився, це було ще до Аліси, яка тепер різниця?
Донька Лідії проплакала всю ніч, потім розповіла матері.
І Лідія просто розлючена: донори біоматеріалу не знають жінок, які цим біоматеріалом скористалися, їм не надсилають (за їхніми ж проханнями) фото малюків, не просять порівняти дітей, а тут що?
— Не робіть із мухи слона, — заявила мати зятя. — Подумаєш, дурень молодий, цікаво стало. Яким боком вам та дитина заважає? Жити з нею мій син не збирається, як і до дитини їздити. Заспокойтеся вже, мільйони чоловіків у такому становищі, і нічого — живуть.
Але ні Лідія, ні Аліса заспокоюватися не збираються.
Прощальний «подарунок» чоловіка та зятя своїй колишній вже псує життя, у молодої матері молоко різко перестало приходити. І це лише початок. І що тепер із цим робити — зовсім незрозуміло.
Від редакції: Яка ж це заплутана ситуація, коли минуле несподівано стукає у двері. Усе, що було «до шлюбу», має бути чесно розказане, адже недомовленість — це та сама брехня.
Бо, як каже народна мудрість: «Таємне завше вилазить, як шило з мішка». Коли йдеться про дітей, хоча б і чужих, це вже не просто роман, а частина життя чоловіка.
А як ви вважаєте, чи має право жінка приховувати такий факт від свого майбутнього чоловіка, навіть якщо він запевняє, що «то не його дитина»?
