Років десять тому це було. До нас на роботу частенько приходили різні розповсюджувачі… то ковбасу продавали, то книги… Якось зайшла одна з таких “розповсюджувачок” сиру. І разом із сиром почала роздавати візитки з написом “дружина на годину”. Зі зворотного боку було написано “без інтиму” та перелік робіт, які вона виконує: прасування, прибирання, приготування тощо.
Я автоматом засунув візитку в кишеню сорочки. У суботу вранці, коли завантажував пральну світлу білизну, знайшов візитку. Ну, заради жарту і подзвонив. У холодильнику миша повісилася, а готувати (або йти за продуктами) часу не було.
Коротко розповів, що хотілося б пельменів домашніх. Дівчина уточнила адресу, домовилися щодо грошей. Через годину вона була на порозі. Я того дня збирав шафу. Кухня опинилася у її розпорядженні.
Я одного разу зайшов води попити на кухню і здивувався. На столі стояв фарш, овочі, тісто. Вона ліпила різні пельмені. Здивувався більше майстерності ліплення пельменів. На який лад вона їх тільки не зліпила, згорнуті, квадратні, шестигранні, з візерунковим швом.Яких пельменів тільки не було, свинячі яловичі, курячі, зі свининою та капустою, з грибами.
Зайшла до кімнати за ручкою та листком паперу. Коротше, вона зліпила 6 видів пельменів. На плиті вже стояла каструля з окропом. Я її вмовив разом пообідати. Розплатився. Вона перед відходом поцікавилася, чи можу я їй у разі потреби допомогти з ремонтом. Звісно, погодився.
Протягом місяця я кілька разів у неї щось робив, полиці повісив і переробив дверцята на шафці. Вона ж у мене щоп’ятниці готувала на тиждень вперед. Потім почали ходити до кафе разом. Вона влаштувалася працювати на молочний завод. Я почав її вечорами підвозити додому. Отак і закрутилося.
Вже пізніше моя кохана мені розповіла, що до такого виду підробітку її підбила подруга, поки сиділа без роботи. Добре, що вона сиділа без роботи, інакше я так і продовжував би їсти весь тиждень напівфабрикати з супермаркету.
