Нам було цікаво спілкуватись, але вона відмовилася йти зі мною на побачення. Я мав таку ситуацію: на роботі з’явилася дівчина, мені вона сподобалася, почали спілкуватися. Майже два тижні після знайомства могли просто сидіти та говорити більше години або близько того, коли був вільний час.
Я захоплююся кінематографом, люблю художню літературу, колись пристрасно захоплювався історією, тож поговорити з дівчиною, як на мене, є про що. Спостерігаю за собою, нормально одягаюсь. Не качок, але підтягнутий. Стрижка, гоління, парфум — це все звісно є.
Ганчіркою мене теж не можна назвати, бо навколо неї не стрибав. Скаржитися на життя вважаю огидним, тому подібним я не займаюся. Не п’ю, не палю взагалі, навіть у свята, на міцна напої у мене «алергія».
Так от, дівчині начебто зі мною було цікаво, втім, як і мені з нею. Вона сама ставила якісь питання, які нормально спілкувалися. До речі, на роботі вона подобалася хлопцям. І, помітивши це, я першим із усього чоловічого колективу почав діяти, бо не хотів стояти осторонь, дивлячись, як інші її відіб’ють у мене.
Потім я вирішив запросити її кудись, бо подумав: навіщо сидіти в офісі, якщо можна кудись сходити? І бац! Вона мені відмовила, одразу до мене охолола, і на цьому все! Досі іноді думаю, чому вона не робила жодних натяків на те, що їй неприємно зі мною спілкуватися, а якщо їй було справді неприємно, навіщо все це було взагалі?
Бачу, як хлопці, які зовні, як мені здається, нічим не кращі за мене, зустрічаються з дуже красивими дівчатами. Бачив і таких, що поводилися як 13-річні стурбовані підлітки, які тільки й могли, що обговорювати принади інших дівчат, але у стосунках у них теж усі тип-топ.
Коротше, після кількох невдач (особливо після історії, яку я описав вище) якийсь час у мене була апатія та відчуття, що мені дали ляпас. На даний момент я забив на дівчат, бо впевненість, що в мене щось вийде, пройшла (знову ж таки, невдач було рівно 7, і все поспіль). Словом, хоч би як я старався, з особистим життям взагалі нічого не виходить — повний глухий кут. Дуже втомився від самотності і від того, що всі мої зусилля зникають задарма!
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…
— Свекруха знову Новий рік з нами святкуватиме? — обурилася Олеся, ледь стримуючи роздратування. —…
Ганні вже п’ятдесят. Зі своїм чоловіком вона живе, як то кажуть, на віру — без…
— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою…
Лідія Сергіївна була жінкою, яка знала ціну кожному квадратному метру не з чуток. Сорок дев’ять…