З дружиною ми розлучилися 3 роки тому (вона мені зрадила, і я випадково про це дізнався). Живемо у різних містах (приблизно 60 км між нашими з нею будинками).
Після важкого розлучення ми з колишньою так і не поговорили «по душах», не розставили всі крапки над «i». Розлучилися і живемо своїм життям.
Оскільки у нас є дитина (живе з матір’ю), нам все ж таки доводиться спілкуватися. Я намагаюся обмежити все наше спілкування темами про гроші і про дитину, але колишня, всіляко намагається дізнатися, як я живу, чи щасливий я та іншу романтику.
Навіть коли я її відверто і грубо посилаю, вона згодом передзвонює і як ні в чому не бувало починається все спочатку. Не знаю, може вона сподівалася, що я ридатиму і приповзу на колінах її пробчати, а коли не вийшло, намагається зрозуміти, чому.
Улюблена її гра – пересилати мені через особисте повідомлення фото зі своїм новим залицяльником. Мабуть, не впевнена, чи я побачу їх у її фотоальбомі і надсилає, щоб напевно побачив.
Постійно пише, що дуже щаслива, що мною розлучилася, що в неї все чудово. Регулярно постить у соцмережі все своє життя в стилі: «ось я прокинулася з коханим», «ось я снідаю з коханим», «ось що мені подарував коханий» і таке інше.
Загалом, усім своїм виглядом намагається показати мені (чи не тільки мені?), що її життя стало набагато кращим. Одночасно з цим шле мені особисто фотки з нашого минулого, підписуючи їх «кохаю тебе», «сумую» тощо.
Виглядає не так весело, як безглуздо і сумно. Коротше, я остаточно заплутався, чого вона хоче від мене і що мені з усім цим робити.
Продовжувати ігнорувати? Не те щоб я справді хотів все повернути назад (навіть заради нашої спільної дитини), але самолюбству лестить і зовсім її ображати не хочеться — все ж таки багато хорошого разом пережили свого часу.
У мене вже інше життя, нова прекрасна дівчина і таке інше. Та й не впевнений я, що їй самій потрібне наше возз’єднання.
Якщо хтось стикався з подібною ситуацією, порадьте, як на все це реагувати і як усе це припинити, щоб не поранити її і щоб вона від мене остаточно відв’язалася.
Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона.…
Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за…
Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку…
Усе почалося з поїздки до свекрухи в гості. Спершу Марія не надала цьому жодного значення:…
— Біжимо, кажу, біжимо! Бо твої тітоньки зараз усе до рук приберуть, і оком не…
— Мамо, персики будеш? — Нащо ти взагалі їх притяг? — роздратовано відмахнулася Любов Петрівна.…