У мене виникла складна та двозначна ситуація, навіть трохи дивна. Я заміжня всього рік. Останнім часом, мама моєї свекрухи, тобто бабуся чоловіка, дзвонить мені і годинами скаржиться на свою дочку. На мою свекруху. Ось учора вона протягом двох годин емоційно та довго-довго скаржилася, у мене аж голова заболіла.
Купа звинувачень, яка її дочка погана та неуважно до неї ставиться. Знаю, що вони завжди мали складні стосунки. Я намагаюся примирити їх. На скарги мами моєї свекрухи я відповідала, щоб її заспокоїти: «ваша дочка вас любить і потребує вас, як і ви потребуєте її, не копіть образи». Але здається, це все безрезультатно.
Чесно кажучи, мені взагалі не цікаві та не потрібні їхні стосунки. Так, я хотіла б, щоб мати і дочка не сварилися, але в даному випадку ну не хочеться в цьому копатися і ставати на чийсь бік. Ще я не маю довіри до неї. Я переживаю, що вони посваряться і помиряться, а в результаті залишусь крайньою і винна в чомось я.
Іноді мені здається, що в них змова якась, може, вони домовилися таку політику вести проти мене. Я не знаю. Відносини зі свекрухою у мене холодні, ми мало спілкуємося, коли бачимося. Можу описати свекруху як жінку потайливу, егоїстичну. Вона доглянута, гарна, добра і намагається здаватися інтелігентною. Підкажіть, будь ласка, які у вас думки щодо цього? Може, хтось із таким стикався. Як поводитися в даній ситуації.
