— От тепер у нас так – приведуть мені обидві своїх дітей і розважають одна одну. Я вважаю, що така тісна дружба ні до чого доброго не приведе, — бідкалася Ольга Дмитрівна. — Одна вже розлучилася, у другої до цього йде?
— У тебе все якось незвично, — хитала головою її подруга. — Зазвичай невістка терпіти не може доньку свекрухи, бо вважає, що рідній доньці мама чоловіка приділяє більше уваги та частіше сидить з онуками. А в тебе ідилія, а ти незадоволена?
— А як бути задоволеною? — розвела руками Ольга Дмитрівна. — Я свою дочку Яну добре знаю, вона далеко не подарунок, а тепер ще й розлучилася, живе, розкошуючи. І що? Вона до невістки причепилася, а та й рада дружити. Тільки різниця між ними суттєва: у доньки чоловіка вже немає, а я не хочу, щоб син розлучався.
Ольга Дмитрівна, її дорослі син і донька тепер живуть в одному місті. Дочка Яна виїжджала на кілька років за кордон, але пів року тому повернулася з дворічною дитиною в рідне місто.
Яна та її старший брат — від різних колишніх чоловіків Ольги Дмитрівни. Тільки молодшій доньці батько залишив квартиру, а батько сина навіть аліменти не вважав за потрібне платити, тож чоловік усе заробляє сам, важкою працею, їздячи на заробітки до столиці.
— Невістка в нас приїжджа, — розповідала Ольга Дмитрівна. — Спочатку вони жили на орендованій квартирі, а коли придбали свою двокімнатну, одразу народився онук. Знайомих у неї тут особливо не було. До декрету вона працювала в приватній конторі, але щойно там побачили натяк на живіт — одразу вказали на двері.
Молода жінка залишилася практично у вакуумі. Було спілкування з мамою чоловіка, були й знайомі молоді матусі, з якими вона катала візочок у дворі.
Але дружити не виходило: усі теми — годування, памперси та інші «мамські» інтереси. Ні в гості ні до кого не ходила, ні до себе нікого не кликала.
— Син був удома два місяці, підлаштувавшись під появу дитини, — продовжує Ольга Дмитрівна. — А потім поїхав. Я, звісно, намагаюся зайти, допомогти, але я ж працюю. Та й спілкування зі свекрухою, сама розумієш, не те. Хоч би які гарні стосунки були, а багато тем — табу.
З подружками ж можна і попліткувати про свекрух, і чоловіків обговорити. Є в невістки подружки в рідному місті, але це теж не те.
— Ой, я тебе благаю, — заперечує подруга. — Які подружки, коли на руках маленька дитина? Згадай себе! Крутишся білочкою весь день, мріючи, щоб чоловік швидше прийшов і відпустив тебе хоча б у душ. А твоєї невістці й чоловіка поруч немає. Їй би всі справи переробити, зітхнути, нормально поїсти та лягти спати.
— Це так, спочатку так і було, але онучці вже два роки й п’ять місяців. Час вільний у невістки вже є, та й Яна вихором увірвалася, і понеслося в них…
Яна після розлучення жодного дня не жила з мамою, вважаючи, що та сковує її свободу, однак, допомогою бабусі, якій раз у раз підкидала свого маленького сина, користувалася активно. У грошах вона не обмежена: допомагає і рідний батько, і батько дитини платить непогані аліменти.
Як сумно жартує Ольга Дмитрівна, колишній зять відкуповується від Яни на знак подяки, що вона нарешті поїхала від нього.
— Завжди така була, – згадує жінка, – незлагідна, гучна, вибухова, зухвала. Як вона ще так довго заміжньою протрималася – загадка. Адже в них перші роки шлюбу дітей не було, для себе донька хотіла пожити. А як зʼявилась дитина, то взагалі все покотилося під три чорти. Я вважаю, що в розлученні вона сама й винна.
— Та вже, -усміхається подруга, – твоя донька десятьох хлопчаків легко ще в дитинстві заміняла. І в бійку полізе, і за словом у кишеню руку не суне.
— Ось і я про те, зять втомився від її скандалів і кухонних боїв, пішла – зітхнув, до сина приїжджає раз на місяць, гроші переказує двічі на місяць, додатково шле, якщо Яна вимагає. У Янки подружок майже не залишилося: хтось заміж вийшов, когось дочка моя примудрилася образити, когось Яна зневажає до глибини душі, незлагідна. Але ось до дружини рідного брата прямо прилипла.
— Інтереси спільні, діти маленькі, до того ж – рідня, – вважає приятелька Ольги Дмитрівни, – якщо вони ще й за характером один одного врівноважують, то, можливо, і нічого страшного в їхній дружбі немає?
— За характером різні, Яна – ведучий, невістка – ведений. А ось із приводу страшного… Я у вихідні не відмовляюся посидіти чи то з онуком, чи то з онукою, але останніми тижнями, якраз ще й син знову на роботу поїхав, мені стали двох одразу підкидати.
“Ми поїдемо на шопінг”, “Ми на пікнік”, “Ми в кіно сходимо”. А мені це не подобається. У Яни чоловіка вже немає, а в невістки, такими темпами, скоро теж не буде, – сумує Ольга Дмитрівна.
Синові жінки теж не подобається дружба між дружиною і сестрою. Яна запросто може сказати прямо при братові: “Ну і як ти це терпиш? Послала б його на три літери з його запитами. Нехай сам до плити встає (вдома прибирає, сидить із донькою)”. Між братом і сестрою тут же починається скандал, чоловік її просто кілька разів виставляв за комір із квартири.
— Кілька днів у них не з’являється, а потім кличе невістку з дитиною до себе, – каже Ольга Дмитрівна, – і сидять.
— Ти в Яни була? – зсуває брови син Ольги Дмитрівни, коли дружина повертається, – Знову напоями пахне? Яна свою сім’ю промотала і ти того ж хочеш?
— А з ким мені спілкуватися? – намагається виправдатися дружина, – У мене тут ні рідних, ні подруг. І потім, випили пляшечку сухого, я на підпитку чи що? Чи я дитину на тебе залишила? Або вдома хаос і їсти нічого? Ну що ти чіпляєшся?
— Так, – погоджується Ольга Дмитрівна, – випивають не багато і не прямо оковиту, але ж усе починається з малого. Спочатку сухе, потім напівсолодке… А де випивка, там і чоловіки, тим паче, що Яні компанія потрібна й особисте життя. Син їхав, просив мене стежити за дружиною, захищати її від Яни. А як? Ось зараз неділя, онуки в мене, невістка з донькою святкують, де, з ким – не знаю. І що синові казати – теж не знаю.
— Ну так не брала б дітей і вся недолга!
Пробувала, тоді вони дітей із собою тягнуть, або вдома сидять у Яни. А що в тому хорошого? Діти самі по собі, мами – самі по собі, плюс ще й гості можуть бути.
Так і до нещасного випадку недалеко. От краще б ворогувала невістка із дочкою, ніж так дружити. Соромно казати, але дочка моя нехороша жінка і я за шлюб сина дуже боюся.
Історією поділилася анонімна читачка.
Що скажете?
