До слова, сусіди не були бідними людьми. Пару місяців назад автомобіль купили, прибудову до будинку зробили. До колодязя відносини були хороші
У селі в будинку батьків вирішив побудувати колодязь. У мами вік уже не дозволяв
— Ну, й будь ласка! От і поїду! Подивимося, як заспіваєте, коли через місяць життя зі своєю матінкою та братиком-дармоїдом ця квартира перетвориться на сільський хлів! – намагалася уколоти якомога болючіше дружина, закушуючи свою губу в пориві злості
— Гаразд би твоя мама приїхала сама! Вона ще й брата-дармоїда за собою притягне!
– Я тобі серйозно говорю – мене це не влаштовує. Ми за оренду набагато менше віддаватимемо. З’їдьмо прямо завтра? Я боюся, що поведінка твоєї мами вплине на наші стосунки. Мені не хотілося б сваритися з тобою
– Любий, ну чому ми повинні щось винаймати, якщо у мами така велика квартира?
Мама чоловіка приходить до нас не часто, тому я старалася їй вгодити. Взагалі, вона дуже хороша людина, скромна і надзвичайно приємна
– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре,
– Христю, навіщо тобі стільки ковбаси? – спитав чоловік, бо кохана у візочок поставила кілька видів дуже не дешевої ковбаси, вона була дорога, зазвичай подружжя обирало ковбаси набагато дешевше
– Христю, навіщо тобі стільки ковбаси? – спитав чоловік, бо кохана у візочок поставила
– Не плач! Я не знаю, чим тебе годувати! – Ліда затулила обличчя руками й зрозуміла, що цього більше не витримає
– Ну, візьми ж слухавку! Та що ж це таке? – Ліда ходила з
— Так більше тривати не може. Леро, ти абсолютно нічого не робиш. Ні працюєш, ні готуєш, ні прибираєш. Нічого. І не треба говорити про дитину, вона зараз цілий день у дитячому садку проводить. Лера надулася. Як завжди, хотіла прикинутися скривдженою. — Я йду. Удавана образа тут же зникла. — У сенсі? – запитала вона. — У прямому. Я подаю на розлучення
Повертаючись додому після роботи, Микита вже подумки смакував просту вечерю. Він зовсім не прагнув
Кожен поворот, кожну ділянку цієї дороги знала Олена, як свої п’ять пальців. Та що там казати, навіть кожну ямку знала Олена, й заздалегідь пригальмовувала. Скільки разів їздила вона цією дорогою, й не згадати. І машиною, й автобусом. У дитинстві була вона просто пасажиркою, а потім, коли отримала права, батько подарував їй свою стару дев’ятку
Ніколи Олена так не раділа поїздці до батьків, як цього разу. Все складалося якнайкраще.
Артем узяв дружину за руки і по черзі поцілувавши їх, сказав: — Мені в дружини дісталася найрозумніша і найкрасивіша жінка на світі! Ірка, я тебе люблю! — Я тебе теж! Пішли вечеряти, поки банда не прокинулася
— Дорогі наші діти! Іринка та Артем! Вітаємо вас із цим прекрасним днем! Днем
— Ех, матусю, як же мені тебе завжди не вистачало, — прошепотіла Олена, — Мріяла ось так взяти тебе за руку, і щоб ти мене обійняла, розпитала про все. І ось тепер тримаю тебе за руку й плачу, втратити боюся. А сказати, що люблю тебе, не могла ніколи, адже ти всю свою любов Олежику віддала
— Я завтра маму привезу, так складаються обставини, вона від нас стомилася, — Олег

You cannot copy content of this page