Їжа для неї у житті не головне. На вихідні, до приїзду Андрія, вона намагалася, щоб вдома була їжа. Але часто вони ходили до кафе
Андрій був майже одружений. З Марією він жив вже рік у її квартирі. Там
Але Олена хотіла, щоб її син був щасливим і не самотнім. І нарешті вона дочекалася. Вона зрозуміла, що в сина хтось з’явився
Олена, коли син одружився, зраділа. Але її радість тривала недовго. Невістка виявилася із сюрпризами. Сину
– Ох, гріхи мої важкі, що робити тепер? І допомогти нікому. Хоча. Вірочка ж просила мене до матері її з’їздити дах полагодити, от і поїду, а там дивись, вона мені щось і підкаже
Дмитро звільнився з роботи. Точніше його звільнили. І що тепер робити, чоловік не знав. Нещодавно
Ольга Іванівна сказала слово у відповідь, дякую, мовляв, за увагу і турботу. Залишаю вас із чистою совістю. Прозвучало не дуже
Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім
– Ти мене балуєш своїми стравами, мені вже стало здаватися, що в ресторанах готують не так смачно, як це робиш ти
Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в
— А знаєш, чому я завжди так чіплялася до тебе? – зізналася одного разу Ганна Сергіївна невістці. – Боялася, що ти забереш у мене сина. Нерозумно, так? А тепер бачу, що ти єдина, хто його по-справжньому любить. Вітя завжди казав – наш Ігор щасливчик, таку дружину відхопив. А я все бурчала, чіплялася… Вибач мені, дівчинко моя
— Твій кабінет доведеться звільнити, там облаштуємо мамину світлицю, я вирішив її до себе
— Олексійко — вилитий мій Федька, тільки й залишилося мені від нього приємне на згадку на все життя… — з усмішкою повторювала Алла, дивлячись на синочка. — Так казала я тобі, не йди за нього, — буркотіла бабуся Олена Петрівна, — одразу ж видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить
Алла переживала не найкращі часи. Її шлюб розпався, і вона, мов поранена пташка, знову
На столі був чай і кекси. А з кухні запаморочливо пахло чимось запеченим. М’ясом і сиром, здається. Якось затишно, все, тепло. Донька Оленка таке створювати вдома поки що не навчилася. Молода ще. – Привіт, тату! – крикнув Гліб. – Будеш із нами грати? Ми ніяк не можемо Галю перемогти. – Привіт. Весело у вас
– Я вас бачу вперше. За що мені вас прощати? – смикнула плечем Галя.
– Ох, Зоє, ну й наївна ти. Та давно у вас сім’ї немає. Так, живете за звичкою. Ось що вас пов’язує, окрім твоєї прихильності
– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний,
– Це неважко було зробити, – спокійно відповів Олексій. – Я просто зіставив кілька фактів і дійшов до такого виходу. Я ж теж маю гіркий досвід у таких справах…
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через

You cannot copy content of this page