Рідне Слово – Сторінка 104

Життєві історії 0

– Подарунок? – зрадів Андрій, дивлячись на велику коробку. – Подарунок це добре. Я люблю подарунки. А що це за подарунок

Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї

Життєві історії 0

— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається

Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи

Життєві історії 0

— Як там кажуть: у вас товар, у нас купець, – сказав Дмитра тато. — Так-так, так і кажуть, – погодився Олег. — А давайте за знайомство, – запропонувала Алла, – так легше буде, і не соромтеся, ми з Шурою старалися

Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? —

Життєві історії 0

— Я, наприклад, не хочу унітази чистити. І жити в цій квартирі не хочу — від неї якимось стареньким духом пахне. Та й спати удвох на дивані — це негігієнічно. Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, — звернулася вона до матері

— Ну що, мої любі? Вступили обидві? Молодці які! Ти, Віко, куди вступила? —

Життєві історії 0

– Мамо, тату, ну що ви через якусь дрібницю один одному нерви тріпаєте? Ви можна сказати один з одним ціле життя прожили, повинні притиратися один до одного, а у вас навпаки, постійна сварка йде, і йде вона на шкоду вашому здоров’ю

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий

Життєві історії 0

– Ну, я ж бачу, що не все добре… – сказав Олексій. – Як мінімум уже тиждень я не помічаю на вашому обличчі чарівної посмішки

– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через

Життєві історії 0

– Якщо так, то я тебе не тримаю! Мати ти нікудишня, дітей не виховуєш. Я їх перевиховаю, вони як шовкові будуть. А то вигадали – батькові не відповідають

Таня була хорошою дружиною, матір’ю й хазяйкою. Та й заробляла Таня теж добре. Але ось

Життєві історії 0

Леонід і Марія привітали іменинницю, розцілувалися з нею, вручили букет і подарунок і сіли за стіл. — Марійко, давай тобі салатика покладу! – пригощала привітна свекруха. — Їй не можна! – похмуро заперечував Льоня. – Вона годувальниця! — Так я ж не міцні напої пропоную! — Ще не вистачало цього

Леонід, доївши котлету й дбайливо дошкрібши з тарілки залишки пюре, перевів погляд на дружину.

Життєві історії 0

— Валюню, навіщо ти так, кажуть, чужих дітей не буває, — бурмотів Федір Іванович, виставляючи куплені продукти на стіл. — Давай накриємо стіл, познайомимося з нареченою, вшануємо і її, і Ромку

— Чуєш, Валюшо! Я тут продуктів накупив, стіл будемо накривати, бо син сьогодні наречену

Життєві історії 0

– Та я в нього просто закохалася! – Широко посміхнулася Олена, з неприхованим захопленням оглядаючи невелику будову. – І, як я бачу, тут ніхто не живе

– Вибачте, а чий це будинок? Дзвінкий дівочий голос відволік Антоніну від роботи в